Тетяна Теплюк із Василькова, яка у свої 72 роки є військовою бригади Азов, вражає своєю історією. Вона не лише служить у війську, а й доводить, що вік — це лише цифра.
Жінка пережила війну, полон і випробування, які не під силу багатьом. Її шлях — це приклад незламності, відваги й любові до життя. Історією Тетяни поділилося hromadske.
Старість вигадали нудні люди
Коли Тетяна повернулася з російського полону й проходила медкомісію, лікарі не могли стримати здивування: за паспортом їй 72, але аналізи показують здоров’я молодої жінки. Жодних патологій, навіть із серцем і судинами. Лікарі визнали її частково придатною до військової служби, а сама Тетяна вважає себе цілком придатною.
— Я, мабуть, найстарша військова не лише у Нацгвардії, а й в усій армії. Але це не заважає мені служити. Вікові обмеження придумали бюрократи, а відмову від бажань — люди, яким бракує уяви.
Тетяна служить в Азові з 2015 року. Спочатку працювала медсестрою в медпункті, але з початком повномасштабної війни стала повноцінною військовою. Жінка переконана, що люди старшого віку в армії можуть бути дуже корисними.
Молодь робить свою справу, а ми свою. Ми досвідченіші, більш терплячі й спокійніше ставимося до труднощів.
Військова старшого віку з душею молодого бійця
Ще у 1980 році Тетяна зіштовхнулася з війною. Вона вирушила до Афганістану працювати медсестрою у тилових службах радянської армії. Тоді це було її рішенням, аби перевірити власні сили після особистої кризи.
Я щойно розлучилася, не бачила сенсу в житті, працювала в пологовому будинку, де тоді був ремонт. Усе було настільки сірим, що я вирішила ризикнути й піти в армію.
В Афганістані Тетяна знайшла не лише нові виклики, а й своє покликання — бути поруч із військовими, допомагати й підтримувати. Там вона вдруге вийшла заміж і зрозуміла, що армійське братерство — це те, що завжди буде її надихати.
Після Афганістану її життя повернулося у мирне річище: робота операційною медсестрою, походи в гори, сплави річками, виховання сина. Але спокійне життя не стало для неї синонімом старіння.
Революція, Донбас і Азов
Коли у 2013-2014 роках почалася Революція Гідності, Тетяна, якій було майже 62, почала допомагати у медпункті в Жовтневому палаці. Потім настала війна на Донбасі.
Я хотіла поїхати на фронт, але боялася, що через вік не зможу бути корисною. Та доля сама знайшла мене.
— У 2015 році мій хрещеник з Азову запитав, чи не хочу я працювати в їхньому медпункті. Я мріяла про це цілий рік і одразу погодилася.
Тетяна залишила роботу в пологовому й переїхала до Маріуполя. Саме там жінка стала частиною військової родини, якій віддала сім років свого життя до початку повномасштабної війни.
Полон і незламний дух
Коли російські війська взяли Маріуполь в облогу, Тетяна залишилася на Азовсталі. У березні 2022 року вона стала повноцінною військовою. Разом із побратимами жінка пройшла оточення, місяці боїв і евакуацію на територію, контрольовану росіянами.
У полоні Тетяна провела вісім місяців. Вона говорить, що саме вік допоміг їй пережити ці випробування.
Людина старшого віку сприймає смерть спокійніше, ніж молодь. Я завжди говорила собі: якщо це кінець, то я прожила повне життя. А для молодих це трагедія.
Вона вижила завдяки своїй філософії: приймати те, що не можна змінити, і залишатися фізично активною.
— У полоні я не хворіла, нічого не боліло. Я працювала, допомагала іншим і переконувала себе, що все це колись закінчиться.
Повернення на службу
31 грудня 2022 року Тетяна повернулася з полону. Уже у вересні 2023 року вона потрапила до своєї бригади. Зараз працює в медпункті, хоча мріє повернутися до стабілізаційного пункту, щоб оперувати.
Я хочу служити до самої перемоги. Я солдат, а не бабця. Ми самі вирішуємо, ким себе вважати. Моє життя — це служба, і я не збираюся зупинятися.
Тетяна Теплюк є прикладом для молодих і тих, хто вважає вік перепоною. Її історія доводить, що навіть у найскладніші моменти можна знайти сили йти вперед.
Головне фото: hromadske
peredplata
