Починаючи війну проти України, Кремль планував нас перемогти швидко і включити українські землі до складу відродженої Російської імперії. Великодержавні фантазії Путіна меж не знають – він вже мріяв про поділ світу між своєю відродженою імперією і США на зони впливу, як це було в часи розквіту СССР. Проте кремлівський зверхник живе не в реальному світі, а у вигаданому, і в своїй хворобливий уяві керує “великою державою” з “непереможною армією”. А насправді доля Росії у світовому ВВП складає мізерну цифру у близько 2 %, й її армія на практиці виявилася мильною бульбашкою.
Жодної стратегічної мети путінські вояки досягти не змогли, проте продемонстрували всьому світові, що здатні лише руйнувати мирні міста, вбивати беззбройних людей і грабувати все, до чого дотягалися. Бездарність їхнього командування з особливою силою проявилася у Чорнобаївці, де українці кільканадцять разів поспіль знищували велику кількість російської військової техніки, а також декілька штабів разом з високими чинами. Повне невігластво продемонстрував російський генералітет і у чорнобильській зоні, куди загнав своїх солдатів і примусив окопуватись у “Рудому лісі”, де радіація значно перевищує норму. В результаті чимало окупантів почало відчувати симптоми променевої хвороби…
Дуту “велич” Росії побачив весь світ. Проти агресора введено економічні санкції, які вже позначилися на житті рядових росіян – різко зростають ціни, знецінюється російський рубль, з продажу зникають імпортні товари. Зупиняється виробництво, яке перестало отримувати необхідні компоненти з-за кордону. Росію відрізають від світового культурного життя, припиняють контакти з нею у сфері спорту, зупиняють залізничне сполучення (наприклад – з Фінляндією), вже повністю припинено авіаційне сполучення західних держав з нею.
РФ поступово опиняється у глухій міжнародній ізоляції. Захід шукає і знаходить альтернативи російським нафті й газу, а це остаточно позбавить Кремль його головних доходів. Путін мріяв стати “володарем світу”, натомість перетворюється на світового ізгоя. Цей процес по-різному іде в різних країнах, але йде майже повсюдно. Україна з особливою силою розриває зв”язки, що створювалися століттями, і чим більше звірствують окупанти, тим більшою стає ненависть до них у наших співгромадян. Ідіотизм “визволителів” з особливою силою проявився у російськомовних містах Сходу і Півдня України, котрі агресори руйнують з особливим завзяттям. Постраждалі від справжнього геноциду громадяни України назавжди відторгатимуть від себе все російське. Навіть чимало російськомовних вже намагаються говорити українською і не бажать навіть чути мови, якою до них зверталися “визволителі”.
Замість “відродження імперії” Кремль отримує глуху міжнародну ізоляцію. Світ починає розуміти, що у наш час цей пережиток минулого, що називає себе Російською Федерацією, вже не лише є непотрібним, але у ньому ховається страшна небезпека для всього людства. Базікання Путіна про застосування ядерної зброї “у разі небезпеки існуванню Російської держави” налякали мільйони людей. Щоб ця людиноподібна істота з ядерною бомбою в руках не поклала край існуванню всього живого на планеті, її необхідно повністю ізолювати від суспільства. А народам, що живуть на території нинішньої РФ, дати можливість самим обрати свою долю. Архаїчна Росія має відійти у минуле, світ без неї лише очиститься і зможе розвиватися швидше, не відволікаючись на захист від сп”янілих від великодержавної пропаганди кремлівських рабів.
Ігор Буркут, політолог
peredplata
