Які будуть взаємовідносини України та Румунії в майбутньому?

Російська агресія об’єднала українське суспільство, підняла патріотичний дух громадян України незалежно від національності. Всі громадяни стали на захист своєї держави, хто в лавах ЗСУ, частина розпочали волонтерську діяльність, інші самовіддано працюють для наближення нашої перемоги. Об’єдналися в протидії російській агресії і європейські країни, керівництво яких оцінило всю небезпеку імперіалістичних апетитів кремлівського карлика, що відкрито заявляє про сфери інтересів не тільки на пострадянському просторі, але й мріє про контроль над країнами Центральної Европи.

Незважаючи на об’єднання в протидії російській агресії між Україною та її сусідами інколи виникають непорозуміння передусім щодо спільної історії, дотримання прав національних меншин. Не виключенням стала і Румунія. Зокрема, в Україні проживає понад 150 тис. етнічних румунів, які мають можливість забезпечувати свої освітні, культурні, релігійні потреби. Водночас, періодично представники  румунських національних товариств готують звернення до вищого керівництва України та Румунії, європейських інституцій щодо порушення їхніх прав, передусім в контексті змін Закону України  «Про освіту», а саме збільшення викладання предметів в школах державною мовою. Як приклад можна привести звернення від 10.03.2023 на адресу Президентів України, Румунії та інших державний інституцій двох в країн. В даному документі представники румунських товариств Чернівецької області вимагають від української влади змінити положення Закону та продовжити навчання в школах румунською мовою, аргументуючи це тим, що нібито румуни на території окремих областей України є корінним народом. Зазначена норма є спірною, оскільки відповідно до  міжнародних норм, корінним народом є етнічна група, яка не має етнічно спорідненого державного утворення, тобто не має власної держави. Такі дії шкодять передусім румунській меншині, оскільки їхні діти не володіючи в повній мірі державною мовою мають менше шансів здобути вищу освіту, інтегруватися у  повній мірі в суспільство, посісти посади в різноманітних державних інституціях. На думку фахівців, які займаються зазначеною проблематикою в Україні потрібно розвивати двомовну освіту, для національних меншин, що дозволить добре володіти, як мовами національних меншин так і державною.

Новою проблемою у взаємовідносинах двох країн може стати релігійне питання на фоні подій пов’язаних з діяльністю УПЦ МП. Значна частина румуномовного населення України є прихожанами цієї церкви. Як приклад можна привести церковну мережу у румуномовних населених пунктах Чернівецької області. В колишніх Сторожинецькому районі  діє 16 румуномовних парафій, в Глибоцькому районі – 25, в Герцаївському районі – 32, в м.Чернівці – 7. Зважаючи на висновки  релігієзнавчої експертизи нового Статуту про управління Української Православної Церкви на наявність церковно-канонічного зв’язку з Московським Патріархатом (Російською Православною Церквою) експерти дійшли висновку, що прийняття нової редакції Статуту про управління УПЦ та постанови Собору УПЦ не призвели до розриву церковно-канонічного зв’язку УПЦ з РПЦ. Факти свідчать, що статус УПЦ не містить позицій які б вказували, що вона є автокефальною, однак користується певними правами самостійності. Відносини УПЦ з РПЦ не є відносинами  однієї самостійної церкви з іншою самостійною та мають церковно-канонічний зв’язок між собою. Таким чином статус УПЦ МП в Україні може зазнати змін, оскільки її керівні центри знаходяться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України. У зв’язку з цим постає питання, яка буде доля приходів УПЦ МП, де богослужіння проводяться румунською мовою. Наразі у самій Румунії цьому питанню приділяють значну увагу, а саме робляться гучні заяви представниками окремих політичних сил про порушення прав румунів в Україні, підкріплюється це інтерв’ю на румунському телебаченні зі священиками, які спеціально приїхали з Чернівецької області, про нібито їх утиски. Активізувалися і дипломатичні установи сусідньої країни, зокрема після прийняття сесіями Чернівецької міської та обласної рад рішення про заборону УПЦ МП користуватися землею у Чернівцях, а також  заборону діяльності релігійних організацій в області, які мають церковно-канонічний зв’язок з країною-агресором, представники Генерального Консульства Румунії в м. Чернівці провели термінові зустрічі з керівництвом цих рад. Про що йшла мова нам не відомо, однак можна припустити, що румунська сторона намагалася отримати роз’яснення про можливі наслідки таких рішень та подальшу долю храмів УПЦ МП. Можливо румуни хочуть зрозуміти чи можна просувати ідею переходу приходів УПЦ МП до Вікаріату РумПЦ, який створений вже давно та мав би перебувати в Україні, але наразі їхній центр перебуває у Молдові.   Також постає питання кого буде підтримувати Румунська Православна Церква – УПЦ МП чи ПЦУ, зважаючи на її тісні зв’язки з РПЦ. Таким чином, можна зробити висновок, що зазначене питання є складним та може стати каменем спотикання у відносинах між країнами у близькому майбутньому.

Важливим елементом взаємовідносин є необхідність протистояння спробам москви посіяти зерно розбрату між українським та румунським народами. Московські гроші мають вплив на окремих представників політичного істеблішменту європейських країн в т.ч. і Румунії, чого варті недавні заяви румунської парламентарки Діани Йованович-Шошоаке, яка  вимагала анексії деяких територій від України. Таких заяв може бути багато, тому, що московська орда  розуміє – військовим шляхом Україну вони не переможуть, відтак намагатимуться позбавити нашу країну підтримки її міжнародних партнерів.

Ан. Тонеску

 

peredplata