Поки український народ «штормить» питаннями стратегічних стосунків з сусідніми державами, сусідня Румунія за відомим принципом «вода камінь точить» вкотре організовує в регіоні святкування свого державного свята, яке перекладається як «день об’єднання». У цей день щорічно представники румунського консульства запрошують до себе друзів, щоб разом відсвяткувати приєднання до Румунії території Чернівецької області.
Але лише відзначення «Унірі» (саме так румунською звучить це свято) румунам мало й вони собі засновують нові, на кшталт цьогорічного «Дня Буковини». Усі свої рухи в бік румунської меншини України у самій Румунії пояснюють благими намірами – бажанням допомогти. Підтримують грошима деяких «кишенькових» активістів місцевих товариств, які, дякуючи, волають про те, що румуни в Україні побоюються жити, поширюють через них «історичні» румунські книжки, газети й журнали, щоб показати усім нам несправедливість втрати Румунією частини Буковини у 1940-му році, встановлюють у нас пам’ятники, організовують для місцевих румунів літні табори, тренінги, конгреси, конференції, на яких вказують, як треба «правильно» сприймати відомі історичні події – і все заради «допомоги» діаспорі.
Для чого вони це роблять – румуни знають. І знають на власному досвіді. Адже ні для кого не секрет, що в самій Румунії є така територія, куди побоюється офіційно заїхати навіть президент Румунії – так званий «Секуйський край». Там живуть мадяри. Вони настільки не бажають жити в «великій румунії», що навіть під час одного з останніх цьогорічних візитів туди президента Бесеску, спеціально не вивісили жодного державного прапора – лише прапори «Секуйського краю» (як почувався там румунський президент він пізніше з «гордістю» розповідав пресі). Мало того, вони оголосили про створення окремої адміністративної одиниці (звісно, Румунія її не визнає!!!) та періодично влаштовують там «Великі марші секеїв», у яких бере близько 100 тис. мадяр.
Треба віддати румунській владі належне – вони розуміють небезпеку мадярських сепаратистів та намагаються не давати їм та їх «ляльководам» жодного шансу. Лише держсекретар МЗС Угорщини Жолт Немет заявляє про необхідність вивішування в усіх населених пунктах цієї держави прапорів «секуїстів» – в МЗС Румунії викликають угорського посла та вручають подарунок – «ноту протесту». Після цього організовано в пресі виступає держсекретар МЗС Румунії Ауреску та засуджує цей «демарш», а румунський прем’єр Понта заявляє, що «Румунія не потерпить ні від кого з-за кордону подібної зухвалості». Що тут скажеш – «Європа».
Так чому ж Румунія, яка на власній шкірі відчуває весь негатив від сепаратизму, робить все для того, щоб і ми це відчували. Невже це й є ті «європейські цінності», до яких нас хоче залучити наш південний сусід? «День об’єднання» – свято утворення «великої румунії». Але в самій Румунії, декілька десятків кілометрів від Бухареста, у «Секуйському краї», це свято явно не святкуватиметься. Ось і виникає питання: а чи потрібно святкувати його у нас?
Штефко СІКУРІТАТЯ
peredplata
