Переговори проводяться з тими, хто має суб?єктність. Іншими словами, з тими, хто відповідає за ситуацію.
Отже, від влади це має бути Президент.
Від опозиції це мають бути три керівники відповідних партій. Та чи повною мірою вони відповідають за ситуацію?
Тому третьою стороною переговорів мають бути представники громадянського суспільства. Сьогодні, здається, саме воно цією ситуацією і керує.
Оскільки опозиціонерів троє, то й інші сторони мають бути представлені відповідно. Хто ними стане – справа кожної із сторін. Вони, звичайно, мають права мати невелику (до 10 -12 чол.) групу радників, які присутні, але не беруть безпосередню участь у переговорах. Громадянському сектору треба негайно визначатись!
Опозиція та громадянське суспільство в ідеалі повинні говорити одним голосом. Для цього вони мають спільно затвердити директиви або мандат на переговори. Директиви повинні бути реалістичними та містити можливість для компромісу.
Нарешті, переговори не можуть проходити під дулами телекамер. Інакше крім піару нічого не буде.
А тепер кілька пропозицій щодо конкретних переговорних позицій.
1. Негайна відставка Уряду. Формування позапартійного технічного уряду фахівців – управлінців.
2. Негайне звільнення керівників обласних та районних державних адміністрацій та їхніх заступників. Призначення тимчасових керівників з числа місцевих фахівців – управлінців.
3. Негайне звільнення керівників силових структур та їхніх заступників. Призначення тимчасових керівників з числа політично незаангажованих осіб з відповідним фаховим досвідом.
4. Негайне скликання позачергової сесії Верховної Ради України з метою:
– прийняття закону України про політичну амністію та імунітет для теперішніх та майбутніх Президентів та Прем?єр-міністрів України. Закон має передбачатиме два ключових положення:
а) чинні і наступні президент та прем\’єр-міністр не підпадатимуть під кримінальну відповідальність строком на 5 років після залишення своїх посад (інакше триматимуться за свої крісла до останнього – значить буде море крові);
б) особи, які стали жертвами вибіркового правосуддя, будуть негайно звільнені. (У такий спосіб нарешті буде покладено край практиці переслідувань \”папєрєдніков\”. Теперішні жертви вибіркового правосуддя вийдуть на свободу).
– прийняття Акту про відновлення парламентсько – президентської системи державного управління;
– прийняття рішення про проведення позачергових парламентських та президентських виборів не пізніше 30 березня 2014 р.;
– скасування законів від 16 грудня 2014 р.
Ці закони мають бути прийняті пакетом.
5. Новопризначений уряд укладає Угоду про асоціацію на наступному саміті Україна – ЄС у першій половині 2014 р. з урахуванням необхідності надання Україні з боку ЄС макроекономічної допомоги у розмірі, про який сторони домовляться під час розробки Дорожньої карти з імплементації угоди.
6. Новопризначений уряд працює до моменту обрання нового Президента України.
7. Уряд зосередить свою головну увагу на вирішенні таких завдань:
– зупинення катастрофічного спаду виробництва, забезпечення стабілізації фінансово – економічної системи та зростання ВВП вже у 2014 р.
– підтримка значними кредитними ресурсами підприємств України (особливо на Сході та Півдні), які потерпали від економічної агресії з боку Росії та тих підприємств, які потребують фінансової і технічної допомоги для виходу на ринки ЄС
– створення з цією метою Банку розвитку України, який має залучити фінансові ресурси у розмірі 10-15 млрд. євро з фондів ЄС, причому ставка довгострокового фінансування має бути такою ж, як і в країнах ЄС;
– відновлення співпраці з МВФ та розморожування кредитної лінії у 15 млрд. дол.;
– відміна кабальних домовленостей з Росією від 17 грудня 2013 р.;
– укладення нової газової угоди з Росією, яка базуватиметься на ринкових (раціональних) цінах на газ та його транзит. У разі неможливості – мінімізація закупівлі російського газу, форсування видобутку власного газу, фінансова підтримка підприємств для самозабезпечення газом на альтернативних ринках.
Домовлятися треба зараз, ще на цьому березі, щоб громадськість у черговий раз згодом не впіймала облизня. Треба вчитися на власних помилках.
І останнє. Щодо заяв деяких політиків Європейського Союзу, що, мовляв, Україна втрачає своє майбутнє. Насправді своє майбутнє втрачає такий Євросоюз. Який не здатний на дії. Який закриває очі, тобто, насправді заохочує дії деспотів. Який зберігає у своїх банках гроші, вкрадені в українців. Який неспроможний покарати навіть третьорядних виконавців цього режиму (хоча б тих 235-х осіб, які голосували за деспотію), позбавивши їх права пересуватися своєю територією. Який дуже боїться прогнівити нового східного імператора, а тому… відмовляє йому в вечері.
Панове, або дійте, або мовчіть. Досить демонструвати політичну неспроможність.
Володимир Огризко
Міністр закордонних справ України (2007 – 2009 рр.)
P.S. Багато з викладених тут ідей пропонувалися проф. О Савченком і мною ще 5 грудня 2013 року. На жаль, особливістю сьогоднішньої влади та керівництва опозиції є те, що вони нікого не чують. Може, хоч зараз станеться диво?
peredplata
