– Президенте Трампе, як ви збираєтеся закінчити війну в Україні? Ви хочете, щоб Україна виграла її?
Трамп: – Я хочу зупинити війну і врятувати життя, які безглуздо знищуються. Людей вбивають мільйонами. Цифри втрат, які вам показують, набагато гірші, вам подають фейкові.
Дивіться – ми вже витратили 250 мільярдів доларів, або й більше, тому що вони адміністрація Байдена – не вимагають у Європи робити свою роботу в цій війні. Хоч Європа є набагато більшим бенефіціаром закінчення цієї війни, ніж ми.
Байден і його віцепрезидентка не мають сміливості сказати, як я це зробив свого часу: або країни НАТО платять свої належні внески, або ми, США, не будемо вас більше захищати. Мабуть, через це в Європі мене не люблять настільки ж, як люблять слабких людей [Байдена і Гарріс]. Та гаразд. Отже, ми виклали від 250 до 275 мільярдів, європейці – десь 100-150 мільярдів, а їх варто би змусити брати рівноцінну фінансову участь в цій війні.
Я добре знаю Зеленського, добре знаю путіна, маю [з кожним] гарні стосунки. Обидва поважають мене, та не Байдена. Бо як ви можете поважати його, за що? За два останніх роки він навіть не зателефонував путіну, навіть не намагався поговорити з кимось звідти. Ця війна благає, щоб її закінчили, і я збираюся це зробити ще навіть до того, як стану президентом США.
Коли ж мене оберуть, то я поговорю з кожним із них, зведу їх разом. Ця війна ніколи не сталася б, якби я був при владі. Після того, як я пішов з посади і побачив, що зробив путін – на жаль, пішов, і наша країна котиться в пекло – то ось, путін почав нарощувати свої війська, живу силу. Він зробив це одразу ж після того, як я залишив Білий дім. Я подумав тоді: він напевне веде перемовини, в нього зараз сильна позиція для перемовин. Тому що Байден поняття не має, як розмовляти з путіним.
Як зовсім не знає й того, як закінчити війну. І зараз він має мільйони людей убитими, ситуація погіршується і може призвести до Третьої світової, давайте це зрозуміємо.
І ми маємо президента – до речі, де ж наш президент? Навіть не знаємо, де, вони ж бо його викинули з виборчої кампанії, ніби пса. Навіть не знаємо, чи він все ще є президентом, чи живий…
Ведучий: – Пане президенте, ваш час вийшов! Щоб прояснити: ви вірите, що це найкраще відповідає інтересам США, аби Україна виграла війну?
– Я вважаю, що найкраще відповідає інтересам США, аби ця війна закінчилася. Ми повинні досягти угоди. Ми повинні зупинити нищення життів людей.
Ведучий: – Віцепрезидентко Гарріс, хочу почути ваші думки щодо війни в Україні. Якщо вас оберуть, і ви станете головнокомандувачем США, що зробите? Як ваша політика стосовно путіна відрізнятиметься від тієї, що проводить Байден?
Гарріс: – Перш за все, важливо нагадати колишньому президентові Трампу: ви змагаєтеся на виборах не з Байденом, а зі мною. Я вважаю, що причина, чому Дональд Трамп каже, що ця війна закінчиться протягом 24 годин, полягає в тому, що він просто здасться. Але це не по-американськи.
Давайте зрозуміємо, що сталося. Я зустрічалася із Зеленським за кілька днів перед тим, як росія вторглася. Спробувала силою змінити територіальний баланс і одне з найважливіших міжнародних правил – непорушність суверенності країни. І я зустрілася із президентом Зеленським, поділилася з ним американським розвідувальними даними щодо того, як він може себе захистити.
А потім я поїхала на східний фланг НАТО, до Польщі та Румунії. І завдяки моїй та інших роботі ми зібрали разом 50 країн для підтримки України в її справедливому захисті. Тож завдяки нашій підтримці, завдяки захистові з повітря (?! – ред.), зброї, артилерії, джавелінам, танкам “Абрамс”, які ми надали, Україна залишається вільною та незалежною країною.
Якби Дональд Трамп був тоді президентом, путін сидів би зараз у Києві (назву столиці України Гарріс вимовила “Кієв”, “Kiev”, або ж російським транслітом – ред.).
Зрозумійте, що це означало б. путінський порядок денний – це не лише про Україну. Зрозумійте, чому європейські союзники та наші союзники з НАТО настільки вдячні, що ви, пане Трамп, більше не є президентом. А ми розуміємо важливість найбільшого в світі військового альянсу, НАТО. І те, що ми зробили, щоб зберегти спроможність українців та президента Зеленського боротися за їхню незалежність – інакше путін сидів би вже в Києві і дивився б у бік решти Європи, і почав би з Польщі. 800 000 американських поляків… Тут, у Пенсильванії [запитують] – “Як швидко ви здалися б?”. Задля того, щоб зробити послугу, задля дружби з тим, кого знають, як диктатора, що з’їв би вас на обід.
Трамп: – путін, [якби я залишався президентом], сидів би собі в москві та не втратив би 300 000 своїх чоловіків і жінок! (Звертаючись до Гарріс, яка намагалася його перебити – ред.): – Тихо, будь ласка. Отже, путін сидів би в москві набагато щасливішим, ніж він є зараз. Та в нього є одна річ, про яку не дуже люблять згадувати – він має ядерну зброю. Можливо, не застосує її, лише лякає, але вона в нього є. Це те, про що в нас не люблять навіть говорити.
Але, щоб ви зрозуміли – вони послали її [Гарріс до Зеленського], щоб домовитися про мир, перш, ніж ця війна почалася. А через три дні, після того, як вона поїхала з України, путін розпочав війну.Тому, що все, що вони сказали, було слабким і дурним
Вони сказали неправильні речі. Ця війна ніколи не мала початися. Та вона [Гарріс] була емісаром, її послали на перемовини із Зеленським, і через три дні – війна. Ось такий її “талант”, вона ще гірша, ніж Байден. Він найгірший президент в історії країни, та вона йде ще нижче, як найгірша віцепрезидентка. Вона – найгірший переговорник. Її відправили на перемовини, але щойно поїхала, путін розпочав вторгнення.
Ведучий: – Віцепрезидентко Гарріс, ви зустрічалися з путіним?
Гарріс: – Я вже казала на початку: ви сьогодні почуєте [від Трампа] купу брехні й скарг. Я зустрічалася із Зеленським п’ять разів.
Реальність така, що Америка повинна бути, як завжди: лідер, на якому тримаються міжнародні норми та правила, який показує силу. І який розуміє, що альянси, які ми створюємо по світу, залежать від того, що наші друзі дивляться на нас, а ми не робимо послуг нашим ворогам. А вам [звертається до Трампа] подобаються тирани, і ви не дбаєте про демократію.
Це те, що найбільше на кону зараз. Президент США – це Головнокомандувач. І люди Америки мають право розраховувати на президента, який розуміє важливість ролі Америки та її відповідальності щодо забезпечення стабільності. Усвідомлення, що ми виступаємо за свої принципи і не продаємо їх за вигоду особистих лестощів.
Трамп: – путін визнав, що ніколи не бачив раніше того, що зробив я: змусив країни НАТО платити. І не забувайте, що лише минулого тижня путін сказав, що йому подобається кандидатура Гарріс на президента США.
Фактчек: Насправді, джавеліни вперше надала Україні адміністрація Трампа, не Байдена, як розповідала Гарріс. Лише після того, як були уражені російськими ракетами та БПЛА чимало цивільних цілей в Україні та знищені наші міста на Сході, наприкінці червня 2022 р. США надали Києву перші установки Хаймарс.
Перші танки “Абрамс” прибули до нас тільки у вересні 2023 р. А не одразу після початку повномасштабного вторгнення, як намагалася переконати аудиторію Гарріс.
Так само обминаючи тему зволікань адміністрації Байдена із постачаннями потрібної зброї, її нестачу та заборону застосовувати по цілях на території рф.
Загальне враження від дебатів: Жоден з їхніх учасників, на жаль, не згадав про підписаний Байденом закон про ленд ліз Україні, який так і не почав працювати. Лише за рахунок цього аргумента Трамп міг зробити свою позицію по Україні набагато сильнішою. Принаймні, такою, як тоді, коли говорив про Афганістан та причини ганебної поразки США у цій країні. На тлі “афганської” риторики Трампа заяви Гарріс виглядали, як незграбні виправдання. Сприймалися відверто школярськими.
Ні один з кандидатів, попри те, не повідомив чогось нового чи бодай трохи конкретного щодо способів завершення війни в Україні. Ні Трамп, ні Гарріс не згадали про щоденні обстріли рф України протягом вересня.
Трамп, однак, як і раніше, виступав прагматичним реалістом – як не сумно це сприймати українським глядачам, Надто тим, кому більше до вподоби солодка обнадійливість раніше Байдена, а тепер Гарріс.
Вона брала емоційним популізмом, майже постійно – перекручуваннями фактів чи й відвертою брехнею. (Як-от, про події 6 січня 2021 р. у Вашингтоні). Складалося стійке враження, що видає на-гора завчені заздалегідь шматки тексту, обійшлося без імпровізацій чи хоч трохи непідготованих відповідей. Сценаристи “демокрвтів” попрацювали на славу.
Упродовж всіх 90 хвилин дебатів трималася агресивно й педалювала гнівні інтонації, Активно жестикулювала, створювала потрібний ракурс жвавою мімікою обличчя та своїм знаменитим сміхом. Не раз намагалася перебивати опонента.
Трамп був виваженим та іронічним, хоч, ніде правди діти, не настільки яскравим актором, як Гарріс. Але там, де Гарріс “вмикала прокурорку”, якою працювала раніше, наводив переконливий фактаж і цифри на підтвердження своїх слів. Не раз змушуваа віцепрезидентку агресувати знову й знову.
Чудово розуміючи, що грає на чужому полі – ведучі ABC нерідко були упередженими. Чого лише варте запитання Девіда Мюра до Гарріс: “Трамп сказав, що винні у порушеннях на виборах 2020 р. мають бути суворо покарані. Ви вірите, що він хоче нас залякати?”
Вердикт: У дебатах Трамп-Гарріс нема очевидного яскравого переможця, як було під час зустрічі Трампа з Байденом два місяці тому. Насамперед тому, що нам показали шоу повністю підконтрольного “демократам” США ЗМІ. Троє на одного – гра нечесна. Навіть ведучі наскрізь демократського CNN, коли дебатували Трамп і Байден, поводилися етичніше, ніж їхні колеги з АВС.
Людмила Пустельник, Global Village Home
Фото: https://abcnews.go.com/
peredplata
