Від свого заснування до цього часу навчальний заклад під впливом різних обставин змінював як назву, так і дислокацію, але ніколи не міняв статусу вищого навчального закладу і не переривав свою діяльність із підготовки висококваліфікованих лікарів.

Восени 1944 року закінчилися бойові дії на території Буковини. Наркомат охорони здоров’я у серпні 1944 року звернувся до Ради Народних Комісарів УРСР із проханням поновити діяльність 2-го Київського медінституту з передислокацією його в місто Чернівці, яке майже не зазнало руйнувань
під час бойових дій і мало всі необхідні умови для розміщення в ньому вищого медичного навчального закладу.

Щоб переконати Раднарком в доцільності передислокації навчального закладу в Чернівці, Чернівецький облвиконком та обком КП(б)У ухвалили спільну Постанову №404 від 11 вересня 1944 року з проханням розмістити 2-й КДМІ
в місті Чернівці. Було дозволено поновити діяльність 2-го Київського медінституту з лікувальним факультетом та передислокувати його в м. Чернівці.
Для розміщення інституту виконком Чернівецької обласної ради був зобов’язаний “…виділити і закріпити за Чернівецьким медичним інститутом:
1) будинки на Театральній площі №5-6 (колишня торгово-промислова палата Буковини та Єврейський дім);
2) будинок №1 на вулиці Неагой Бесараб (теперішні вул. М. Штерна, 1 та будинок навчально-адміністративного корпусу Чернівецького
державного фінансово-економічного інституту);
3) будинок колишнього теологічного факультету Чернівецького університету, який розміщувався в одному із корпусів резиденції буковинських
митрополитів (корпус теперішнього філософсько-теологічного факультету і факультету іноземних мов Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича). 

Набір студентів у кількості 250 осіб на перший курс 1944-1945 навчального року для Чернівецького медінституту проводив у Києві 1-й Київський медінститут, а ще 50 осіб набрали із місцевого населення та поранених, які лікувались у військових шпиталях, що знаходилися на той час у Чернівцях. Решта курсів (2, 3, 4) інституту комплектувалися до березня 1945 року переводом студентів із різних медінститутів колишнього Радянського Союзу.

В умовах завершального року війни та повоєнної розрухи поновлював свою
діяльність 2-й Київський, а з 20 жовтня 1944 року – Чернівецький медичний інститут.
“Студенти, що приїхали з України і Росії проживали у приміщеннях теологічного корпусу, не маючи ні ліжок, ні матраців. Більшість
сплять на підлозі, на шафах. …Медінститут не має палива, а тому приміщення виділених навчальних корпусів і гуртожитків не опалюються. Облпланом виданий наряд на 150 складометрів дров, але інститут не має транспорту і завезти їх не може. Із 75 обіцяних квартир виділено лише 6 і ті на околиці міста. Не отримано ніяких меблів і інститут їх не має. Заняття ведуться на
поламаних партах, взятих у школі, та з використанням інших випадкових меблів. Через відсутність класних дошок, необхідні записи на заняттях викладачі та студенти виконують на дверях”, – йшлося у звіті медичного інституту. 

Незважаючи на всі труднощі, уже з перших років навчальний заклад піднявся на належний рівень авторитет інституту серед інших медичних навчальних закладів. Уже в 1946 році відбувся перший випуск 88 лікарів, із яких 8
отримали дипломи з відзнакою. Утверджували авторитет інституту і його випускники.
Два вихованці інституту були призначені на посаду міністра охорони здоров’я України: талановитий хірург, член-кореспондент АН і АМН УРСР,
лауреат Державної премії УРСР В.Д. Братусь (1954-1957 pp. та 1968-1975 pp.) і хірург, академік АМН України Ю.П.Спіженко (1992-1994 pp.).

Чернівецький медінститут давав можливість студентам розвинути свої таланти. Так, у період навчання в інституті розкрився талант поета-пісняра, народного артиста України, громадського діяча Михайла Ткача.
Випускником медінститут був лауреат Золотої медалі ЮНЕСКО і звання “Золоте ім’я світової культури”, хірург, піаніст, композитор Йосип Ельгісер. Усі вони поєднували успішне навчання із заняттями в гуртках художньої самодіяльності.

Одну з найвідоміших українських пісень у світі “Червона рута” В.Івасюк написав, коли був студентом 4 курсу Чернівецького медичного інституту (тепер БДМУ) на лекції з дерматовенерології.

У 1997 році на базі Чернівецького медінституту була створена Буковинська державна медична академія (БДМА). У 2005 році академію реорганізовано у Буковинський державний медичний університет. Зараз навчальному закладу підпорядковані вищі медичні навчальні заклади І–ІІ рівня акредитації: Чернівецький, Новоселицький, Вашківецький медичні коледжі.

На сьогодні Буковинський державний медичний університет – один із найбільших закладів вищої освіти м. Чернівці. За 80 років його роботи тут підготовлено понад 35 тис. фахівців. Зараз навчається майже 7 тисяч осіб, працює науково-педагогічних працівників — майже 650 осіб.

25 жовтня 2024 року в палаці “Академічний” о 14 годині відбудуться урочистості з нагоди 80-річчя університету.
Учасники студентського аматорського театру презентують присутнім театралізацію “Пульс часу. Буковинський державний медичний університет у вирі восьми десятиліть”. Під час заходу відбуватиметься благодійний збір “Привітай донатом” (ініційований Студентською радою БДМУ) на дрони для 107 окремої бригади територіальної оборони Чернівецької області.

Підготовлено за матеріалами з сайту Буковинський медичний університет.