с. Камянка коло Сколе. Вістун УСС Ярослав Барнич. 1915р.
Автор пісні “Гуцулка Ксеня” Ярослав Барнич – видатний композитор, педагог, талановитий диригент і громадський діяч, 1917-23 — директор Руського народного театру у Львові. 1925-28 — театру товариства “Просвіта” в Ужгороді. Керував симфонічним оркестром у Станіславі (тепер Івано-Франківськ; 1939-41), оркестром Львівського оперного театру (1941-44). Один із засновників Гуцульського ансамблю пісні і танцю (1940).
Народився 1896 року у покутському с. Балинці на Снятинщині (Прикарпаття). У Коломийській гімназії (в 1906-1914 рр.) Ярослав виявив музичні здібності. Перші композиторські спроби ще тоді, 13-річного маестро запросили у містечко Печеніжин (на батьківщину Олекси Довбуша) диригувати у опереті Лисенка «Наталка Полтавка».
На початку І Світової війни 17-річний Барнич добровільно вступив до лав Українських Січових Стрільців. Разом із однодумцями організував струнний квартет Українських січових стрільців, а в 1916-му – став диригентом Українського театру товариства «Бесіда» у Львові.
У 1924 році Ярослав Барнич закінчив Львівський вищий музичний інститут імені Лисенка, де одним з його вчителів був Василь Барвінський. Згодом працював диригентом в ужгородському театрі, вчителював у Самборі.
У 1929 році переїхав до Станіславова (Івано-Франківськ). Тут учителював у школах, гімназіях, семінарії, музичному інституті ім. Монюшка, польській Вищій школі ім. Ф. Шопена, диригування місцевим «Бояном».
Саме під час найпродуктивнішого, сатаніславівського періоду (1929-1941) були написані всі популярні пісні-танго: «Ох, соловію» (1932), «Чи тямиш?» (1932), «Гуцулка Ксеня» (1932-33), «Ще раз…» та інші. Ярослав Барнич увійшов в історію української музику як основоположник модерної української оперети. Усього написав 4 оперети: «Дівча з Маслосоюзу» (1933), «Шаріка» (1934), «Пригода в Черчі» (1936) та знамениту «Гуцулку Ксеню».
Оперета на 3 дії «Гуцулка Ксеня» була написана Барничем у 1938 році. Події відбуваються в 1936 році (І дія – в оселі «Говерля» у Ворохті, 2 дія – в Яремчі під залізничним акведуком, 3 дія – в готелі «Гостиниця» у Львові).
У роки німецької окупації (1941-1944) Барнич обіймав посаду диригента Львівської опери.
Перед приходом червоної армії Барнич емігрував спершу до Німеччини, а в 1949 році – до США.
Упродовж 15-ти років (1951—1966) Ярослав Барнич працював художнім керівником та диригентом Українського хору імені Тараса Шевченка у Клівленді. За концертну програму, приурочену до відкриття пам’ятника Тарасові Шевченку, у 1961 році став Почесним громадянином канадського міста Вінніпег.
Він помер 1 червня 1967р. у Клівленді, залишивши недописаною свою останню роботу – п’єсу-казку «Чародійна сопілка».
peredplata
