Трудова міграція – процес загальносвітовий, однак в Україні він набув майже національного масштабу, адже щороку за кордоном працевлаштовується близько 50 тис. українців. На жаль, більшість із них думають переважно про сьогоднішні заробітки і рідко хтось замислюється, як забезпечити собі гідне пенсійне майбутнє. Тому обов’язок органів Пенсійного фонду – привернути увагу наших трудових мігрантів до питання пенсійного забезпечення, особливо після того, як в пенсійному законодавстві відбулися зміни.
З 1 жовтня 2011 року збільшено мінімальний страховий стаж, необхідний для призначення пенсії. Якщо до набуття чинності Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” достатньо було відпрацювати п’ять років і особа вже набувала право на пенсію, то тепер для цього необхідно мати щонайменше 15 років страхового стажу. Ще одна проблема: часто заробітчани працюють у важких умовах, тож нерідко трапляються випадки каліцтв чи хронічних захворювань, можна стати інвалідом або й гірше того… Відтак постає питання соціального захисту не тільки власне заробітчанина, але й – у разі його загибелі – родини, яка залишилася в Україні. Якби заробітчанин мав страховий стаж, зароблений в Україні, його сім’я могла б набути право на пенсію у зв’язку із втратою годувальника. Але знову ж таки: якщо до жовтня 2011 року цей стаж становив від двох до п’яти років, то сьогодні, залежно від вікової категорії, його збільшено до 14 років. Часто органи Пенсійного фонду області отримують листи від рідних таких заробітчан щодо пенсії у зв’язку з втратою годувальника і, на жаль, змушені відповідати, що такого права родина не має, оскільки їхній годувальник не набув необхідного страхового стажу… У цьому разі можна розраховувати лише на певну соціальну допомогу від держави. Натомість кожен хоче мати гідну пенсію.
Тому трудові мігранти, які планують повертатись в Україну, повинні усвідомлювати, наскільки важливо мати не лише право на пенсійне забезпечення, яке набувається після 15 років страхового стажу, а й пенсійне забезпечення в розмірі не меншому від мінімальної пенсії. Для цього, за новим пенсійним законодавством, жінки повинні мати не менше 30 років страхового стажу, а чоловіки – 35. Зрозуміло, якщо людина тривалий час працює нелегально за кордоном, такий стаж в Україні набути майже неможливо. Але ж його можна «придбати». Зокрема, таку можливість трудові мігранти мають із січня 2004 року, відколи в Україні почала діяти страхова система пенсійного забезпечення. Тобто трудовий мігрант може не лише наперед укласти угоду щодо добровільної участі в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, але й за попередні періоди. Для цього потрібно прийти до територіального органу Міністерства доходів і зборів із довідкою про присвоєння ідентифікаційного номера, трудовою книжкою та документом, що посвідчує особу і написати заяву про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування за затвердженою формою.
Вкотре хотіли б звернутися до наших громадян: не зволікайте з укладанням таких угод, адже 15 років стажу не так просто заробити.
Наталія Мала, заступник начальника головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області
peredplata
