Під час поїздки до Угорщини журналісти з Буковини та Прикарпаття мали можливість покласти квіти до пам’ятника Тарасу Григоровичу Шевченку та вклонилися великому генієві.
На правому березі Дунаю сидить у задумі Великий Пророк – Шевченко. А навпроти з лівого берега у такій же задумі Великий Пророк мадяр – Шандор Петефі.
Два великих пророки на двох берегах великої європейської ріки символізують прагнення двох народів до Свободи, вільного життя. Вони народилися в одну епоху: Шевченко – у 1814 році, Петефі – у 1823 році. Їхня поезія – це гімн революціям, котрі виводили наші народи на шлях визволення. Сам Петефі навіть загинув у революційному 1849 році у бою з російськими козаками. А нашого пророка російський царат катував у тюрмах та на засланнях.
Тепер у бронзі вони на різних берегах Дунаю ніби думають одну думу: думу величі своїх європейських народів.
Угорський уряд надав місце для пам’ятника Шевченкові у центрі Будапешта. Там, де найбільше туристів, а поруч з ним міністерство зовнішньої економіки та закордонних справ. Саме сюди запросили урядовці українських журналістів. Ми мали цікаву і корисну прес-конференцію з державним секретарем цього міністерства – Ійдяртом Іштваном. Він почав розмову про гастролі Угорського народного ансамблю в Україні з виставою «Кличе мене дух Закарпаття».
– Серія виступів ансамблю – це унікальна подія не тільки для нашої країни, а й для сусідів, – сказав пан Іштван. – Нам важливо зберегти традиції, які закладені предками. Бо навколо нас живуть народи германської і слов’янської груп. Між ними ми змушені зберегти свою ідентичність. Адже мадяри відносяться до угро-фінської групи. То могли б жити в культурній ізоляції.
Угорська молодь в останні роки вважає своїм завданням вивчати фольклор, підтримувати традиції. Це стає навіть модним не тільки у селах, а й містах країни.
Творці зі сцени перестали показувати фольклор як частину ідеології, яка перетворювала справжнє мистецтво на фарс. Вони відтворюють традиції у їх первинному вигляді.
Виставу, про яку йде мова, в Україні показують з благодійною метою. Кошти, зібрані з концертів, повністю передаються на потреби бійцям і сім’ям воїнів, котрі воюють на Донбасі.
Ійдярт Іштван не обминув питань стосунків Угорщини з Україною у цей непростий для нас час.
– Коли Україна ставала вільною у 1991 році, Угорщина першою серед європейських держав визнала її незалежність. З тих пір жодного випадку не було, аби наша країна не підтримала Україну.
Шкода, що до Європи у ЗМІ тепер потрапляє мало інформації з українських першоджерел. Тут російська інформаційна машина працює на повну силу. Тому на початках конфліктів на Донбасі подавався з точки зору російської сторони. Зараз трохи міняється ситуація. Люди розібралися у тому, де правда. А де фальш. Вони все ж таки більше на боці України. Хоча не можна нехтувати тим, що робить Росія. Бо вона є частиною світу.
– Дуже шкода, що конфлікт на Сході України не вирішений досі, – говорить пан Іштван. – Всім сторонам треба діяти, аби врегулювати його мирним шляхом. Цей конфлікт приносить шкоду як Україні, так і Росії. Ми знаємо, що Росія є великою країною світу і важливою у світовій політиці. Тому її не можна ізолювати. Бо з історії відомо, що ізоляція приносить тяжкі наслідки. Ми хочемо якнайшвидше, аби вирішився конфлікт та Україна б інтегрувала у Європу. Вважаємо важливими два аспекти: один той, що ми голосували за санкції проти Росії і завжди підтримували кроки НАТО та Європи. Бо агресію Росії проти України неможливо прийняти і виправдати. З іншого боку не можна змиритися з тим, що у Східній частині Європи створюється ледь не військовий конфлікт. Результати його ми бачимо на горі місцевих жителів.
– Бог поставив Україну на межі двох світів: Європи і Азії. Їй доводиться відігравати роль щита…
– Угорщина також відігравала таку роль у часи турецьких набігів і воєн. І ледь тоді не була знищена.
– Тому наші проблеми їй близькі, як ніякій іншій нації Європи. Чи є якість конкретні напрацювання уряду Угорщини щодо допомоги Україні?
– Звичайно, так. Хотілося, аби в Україні швидше виконувалися умови поставлені перед нею Європою. Якщо вона не виконає їх, то ми тут безсилі. І найважливіше, аби спала криза довіри народу до уряду. На всіх рівнях: центральному і регіональному, аби створився такий уряд, таке керівництво, яке не тільки сприймається, а й підтримується українським народом.
Петро Кобевко
peredplata
