Минулого понеділка у Гельсінкі відбулася перша офіційна зустріч президентів США і РФ. Її чекали у світі – дехто з надією на покращення відносин двох ядерних держав, а більшість – з тривогою, позаяк боялися – досвідчений політик-чекіст Путін переграє бізнесмена Трампа. Зустріч відбувалася тет-а-тет, лише підсумкова прес-конференція трохи відкрила світові, про що домовлялися президенти. Правда, крім загальних слів, оглядачі конкретики майже не почули. А те що почули, особливого оптимізму не вселяє. Натомість критика вже лунає з усіх боків.
На що сподіватися українцям?
Перед зустріччю Трампа із Путіним оглядачам було ясно, що президенти серед найважливіших питань обговорюватимуть агресію Росії проти України. Висловлювалися побоювання, що Трамп може розміняти Україну на покращення відносин з Росією, і майбутню зустріч у Гельсінкі порівнювали з Мюнхеном 1938 р. чи пактом Ріббентропа-Молотова, укладеного 1939 р. Наразі можна сказати, що нового пакту Ріббентропа-Молотова, який відкрив шлях до Другої світової війни, на щастя, не відбулося. Але і якихось позитивних зрушень від домовленостей між США і РФ українцям сподіватися не варто.
Позитивним з нашої точки зору є лише те, що Трамп не визнав законною окупацію Криму Росією. Але Путін відверто сказав, що вважає питання Криму вирішеним остаточно і поставив крапку. А це свідчить про те, що засудження російської агресії американцями залишилося тільки на словах. До того ж Путін закликав американського президента тиснути на Україну, вимагаючи неухильного виконання Мінських домовленостей. Але Київ постійно підкреслює, що ці домовленості безперервно порушує російська сторона. Натомість американський президент на прес-конференції на цю тему не сказав нічого нового.
У політиці слова значать мало, значно більше важать конкретні справи. Те, що США не припиняють допомогу Україні, свідчать нові кроки американської влади, спрямовані на підсилення боєздатності наших Збройних сил: на це виділено значні суми. А у Чорному морі проведено чергові українсько-американські навчання військово-морських сил “Сі бриз”. Для нас оборона морського узбережжя має особливе значення – ще не відроджено наш військово-морський флот, більшість кораблів якого у 2014 р. захопили росіяни у Севастополі. А небезпека висадки російського десанту існує цілком реальна. Продовження військового співробітництва зі США для України дуже важливе, і про його припинення чи зменшення наразі свідчень немає. А це, мабуть, найкращий висновок, який українці можуть зробити із зустрічі Путіна і Трамп.
З матеріалів прес-конференції двох президентів можна зробити висновок: про Україну вони говорили мало, головним предметом їхньої розмови були інші проблеми. Насамперед йшлося про втручання Росії у вибори президента США. І тут обидві сторони дійшли згоди: вони спільно заперечили таке втручання, незважаючи на факти, котрі свідчать зовсім про зовсім протилежне.
Критика Трампа у США
Найбільш запеклим критиком нинішнього американського президента виявився сенатор-республіканець Маккейн. Він дуже різко оцінив результати зустрічі двох президентів, назвавши їх “ганьбою” для США. За думкою сенатора, Трамп повністю програв Путіну і виглядав на фоні того вкрай слабким. Він навіть не заперечував, коли російський президент просторікував про те, що сучасна РФ є “демократичною державою” і порівнював її зі справді демократичними Сполученими Штатами. Маккейн прямо назвав Путіна “тираном” і обурився тим, що президент демократичної держави на рівних спілкується з такою людиною, винною у багатьох кривавих злочинах.
Цілком прогнозованою була критика Трампа з боку представників демократичної партії США. Особливе невдоволення демократів викликали слова президента-республіканця про те, що Росія не втручалася у президентські вибори у США. Адже зовсім недавно американські спецслужби заявили, що виявили 12 російських військових розвідників, які активно втручалися у роботу американських комп’ютерних систем, задіяних у виборах. Трамп же на прес-конференції заявляв, що “чесно” переміг на виборах свою конкурентку Хіларі Клінтон, яка представляла демократичну партію. Багатьох американців обурило те, що їхній президент довіряє Путіну більше, ніж власним спецслужбам. Відтак висловлюються побоювання, що вища посадова особа США працює не на власну країну, а на Москву.
У самих Сполучених Штатах розповсюджується думка про те, що Трамп ще у 1987 року потрапив на гачок радянського КДБ, коли вперше відвідав СРСР в інтересах свого бізнесу. Мовляв, чекісти підловили його на чомусь серйозному і, погрожуючи компрометацією, примусили співпрацювати з Москвою. Звичайно, Трамп і Путін заперечували наявність подібного компромату, але їхня реакція на такі звинувачення якраз і виглядає дуже підозрілою.
У Сполучених Штатах і взагалі у світі поширюється й думка про те, що компромат чекісти мали не на самого Трампа, а на когось із членів його родини. Незаперечних підтверджень подібних підозр немає, але звертають на себе увагу слова Путіна про те, що лише суд може визнати вину людини, а на непідтверджені підозри не варто реагувати… Можна зробити висновок, що авторитету Трампу зустріч з Путіним не додала, скоріше – навпаки. Адже гостра критика пролунала не лише з боку демократичної партії, але і з боку республіканців – партії, до якої належить сам Трамп. Та й союзники США по НАТО особливого захоплення його контактам з російським агресором зовсім не зраділи.
Реакція європейців
Напередодні зустрічі президентів відбувся позачерговий саміт НАТО. Трамп там без особливих церемоній критикував європейських членів альянсу за те, що вони мало грошей виділяють на оборону, перекладаючи цей тягар на США. Він навіть пригрозив виходом Сполучених Штатів із НАТО, правда, невдовзі взяв свої слова назад.
Особливо дісталося від американського президента Німеччині. Трамп обурився широкою співпрацею Берліна з Москвою й розкритикував рішення німців будувати газопровід “Північний потік – 2” по дну Балтійського моря, щоб отримувати з РФ великі обсяги природного газу. За цією критикою приховано економічні інтереси США: американці планують постачати в Європу зріджений газ, що добувають за новою технологією зі сланців. Російські конкуренти тут їм зовсім непотрібні, а російський газ для німців дешевший, ніж американський. Тому Трамп шукав інші аргументи, головний з який був цілком справедливим: газова залежність від Москви є дуже небезпечною, тому що Путін використовує газ як зброю, щоб примусити споживачів цього продукту проводити політику в інтересах Росія. Приклад України це підтвердив, і не раз.
У Гельсінкі американський президент наполягав, щоб Путін заявив, що транзит російського газу через Україну продовжуватиметься. Старий чекіст зробив таку заяву, але весь світ давно знає ціну його словам. У будь-якому випадку нині видно, що по газовому питанню два президенти повної згоди досягти не змогли. Як і у сирійському питанні попри оптимістичні заяви, що російсько-американська співпраця у цій країні продовжуватиметься. Але інтереси двох держав тут далеко не збігаються, тому не варто сподіватися на якусь принципову зміну ситуації у зруйнованій громадянською війною Сирії. Правда, для європейців Путін зробив привабливу пропозицію – допомогти сирійським біженцям повернутися у ті рідні місця, де військові дії вже припинено. А проблема біженців з Близького Сходу для європейських держав є дуже болючою.
Тривогу сусідніх з Росією європейських держав викликали певні нюанси у словах Трамп і Путіна про взаємне їхнє бажання покращити відносини двох країн і розвивати їхнє співробітництво у різних галузях. Керівники балтійських країн і Польщі відчувають реальну небезпеку російської агресії проти себе, відтак їх цікавить не покращення російсько-американських взаємин, а конкретна допомога США у зміцненні обороноздатності європейських членів НАТО. І небезпека розростання російсько-української війни із втягненням у неї інших держав для них виглядає цілком реальною. Тому можна зробити висновок: зустріч Трампа і Путіна залишила по собі значно більше питань, ніж дала відповідей на раніше висунуті побоювання. У будь-якому випадку американському президентові вдома доведеться давати пояснення своїм співгромадянам за ті свої слова Путіну, які були негативно сприйняті у США. І європейцям риторика Трампа у Гельсінкі особливого оптимізму не вселила, лише підсилила негативне сприйняття президента США в очах багатьох громадян європейських держав.
peredplata
