Це сталося 15 червня о 21 годині 37 хвилині у місті Вашківці. У кафе, що на другому поверсі «Універмагу», зайшла група молодих хлопців (їх було 17). Вони витягнули пістолети і почали розстрілювати тих, хто дивився футбол. Внаслідок стрільби по людях загинув Роман Ставчанський. Два брати Г., Юрій та Віталій, одержали різного роду поранення у голову і шию. Ще кілька людей були легко поранені та отруєні газом, яким стріляли нападники.
Атака на людей тривала не більше 40 секунд. Було випущено десятки набоїв та газових капсул. Нападники швидко сіли у свої три авта, номери яких були закритті шматтям, і виїхали у бік Чернівців та Брусниці.
Від рани у печінку кров’ю стікав Роман Ставчанський. Його три доньки залишилися сиротами. В реанімації – два брати Г. Одного вже прооперували, вийняли три кулі з голови. Інший чекає операції, яку роблять у Києві. Бо куля застрягла біля сонної артерії. Життя його у небезпеці.
Міліція швидко впіймала всіх нападників-гангстерів.
А почалося все у Чорториї під час фестивалю «На гостини до Івана»…
Іван таки прокляне цю владу з того світу.
Бо вона ні на що не здатна. Навіть організувала його День народження не так, як він просив за життя. Іван хотів накрити столи від Чорториї до Києва з черешнями та калачами.
А 15 червня всім сільрадам Кіцманщини дана вказівка аби столи ламалися від наїдків і напоїв, аби були люди вдягнені в буковинські однострої, сиділи за столами під пекучим сонцем і чекали владу. Поки не прийде «самий» із куратором Кіцманського району, доти не можна ні голубця, ані начинки з’їсти. І не можна води випити.
Люди сиділи, обливаючись потом, і чекали. Чекали довго. Бо САМ з куратором Кіцманського району ходив селами і показував, як жити стало краще і жити стало веселіше.
Коли вони прийшли на толоку на «Гостини до Івана», люди їх уже прокляли десятки разів. Бо зморилися від пекучого сонця і від зваби на столах. Але буковинці нібито законопослушні і владу нібито шанують. Сказали, що не можна чіпати нічого на столі, поки «хазяїн порцію не пустить», то нічого й не чіпнули.
Нарешті САМ разом з «Куратором Кіцманського району» пустив порцію. І почалося тоді… Всі пішли у данець.
«САМ» різав і роздавав м\’ясо, ніби з барського плеча. А м\’яса ціла туша бика вертілася на вертелі, як у середньовічного феодала. На інших вертелах смажилися знамениті у Драчинцях трухани. Музики рвали струни на скрипках і цимбалах, дули мідь у труби і били бубен, ніби ковалі на ковальні. Вже нічого від того, що заповідав Іван, не було. Всі «гостини» перетворилися у велику пиятику. Ніби десь у країнах нечорнозем’я, де говорять матом і п’ють горівку квартами. Навіть «білий птах з чорною відзнакою», побачивши і почувши цей балаган, зірвався з гнізда і полетів світ за очі, аби не бачити того сороміцького шабашу, який чинила влада зі своїм плебсом. Навіть вдарив грім і дощ полив, як з відра. Помочив голубці і начинку, але не остудив захмелілі буйні голови забіяк місцевих, що ніби збуї зірвалися з ланцюга.
Комусь щось не сподобалося у когось. Хтось каже, що у нього шашлик недосмажений. А якийсь вашківецький підприємець нагадав подібному собі «колезі» з сусідніх Барбівців чи Брусниці про непорядні стосунки у розрахунках один з одним. І зацідив у вухо того, хто менший. Тоді вступився старший і вгатив по зубах того, хто почав перший. Кажуть, що й міліція була там. Забіяк розтягнули і розійшлися. Ніхто не звернув уваги на нібито ненароком кинуту фразу жінки: «Ви не усвідомлюєте, яка ніч на вас чекає». Пророчі слова виявилися жахливою трагедією…
А починалося так. Два брати Г. разом зі своїм сусідом і товаришем Романом Ставчанським прийшли «На гостини до Івана». Там зустріли свого знайомого Миколу Ш., який допомагав своїй мамі-підприємниці з Брусниці готувати шашлики і накривати на столи.
Між ними зчинилася бійка. Обмінявшись ударами, забіяки порозходилися у різні боки. Брати Г. з Романом Ставчанським поїхали у Вашківці. Там вони разом з кількома десятками вашківчан у кафе на другому поверсі «Універмагу» дивилися футбол Україна – Франція.
В той же час Микола Ш. оголосив мобілізацію своїх ударних сил у селі Брусниця і у Чернівцях (кажуть, були задіяні молоді хлопці з мікрорайону «Гравітон»). Швидко зголосилися майже десять чернівецьких молодиків. Не менше мобілізовано і брусницьких. Трьома автомобілями вони миттєво прибули до Вашківців. Завбачливо автомобільні номери закрили різним шматтям. Як згодом з’ясувалося, чернівецькі готувались до бою з вашківськими. Вони взяли з собою цілий арсенал зброї.
Вже під закінчення матчу кілька хлопців зайшли до кафе. Вони були зовсім не агресивними. Запитали, який рахунок і чи нема одного із братів Г. Їм ввічливо відповідали. Нічого нікого не тривожило. Ніщо не віщувало на зле. Та враз один із юнаків витягнув пістолет.
– Кинь зброю, – вигукнув один із тих, хто дивився футбол. –Спинися!
Він був утричі старшим за того, хто першим вистрілив у Романа Ставчанського. Потім почалася хаотична стрілянина. Три кулі одержав у голову один з братів Г., одну кулю інший брат. Коли старший чоловік підбіг до стріляючого, то біля нього опинився інший хлопець із нападників. У руці у нього також блиснув револьвер. На щастя для чоловіка – це був газовий стріляючий пристрій. Йому вистрілили газом у ліве око. Біля стіни корчився у конвульсіях Роман Ставчанський. Куля пробила йому печінку. Два брати Г. обливалися кров’ю, а постріли лунали. Одна з куль потрапила в груди знаному в області будівельнику. На щастя, пробила тільки одяг і шкіру.
Стрілянина тривала не більше 40 секунд. За цей час було випущено від 8 до 20 куль. Все приміщення наповнилось газом від стрільби газовими пістолетами. Нападники вибігли на вулицю. Двоє з них на сходах ще повернулись і випустили по одній кулі у двері закладу.
Все як у гангстерському бойовику 30-х років у Чикаго.
Через лічені хвилини нікого не стало, тільки лилася кров поранених людей і помирав від пострілу у печінку Роман Ставчанський.
Поранених братів відвезли до обласної лікарні. Одному з них видалили з голови три кулі. Іншого не оперували ще. Бо куля застряла біля сонної артерії. Напевне, операцію робитимуть у Києві.
А Роман Ставчанський, на жаль, помер. Залишилися сиротами троє доньок (одна з них інвалід дитинства). Його поховали у понеділок. У Вашківцях люди не можуть отямитися від того, що сталося. Невже бандитські розборки 90-х років аж тепер докотилися до Буковини? Чи, може, міліція втратила вплив на ситуацію в області? І за цей час у нас народилися і розширилися бандитські угрупування, які використовують зброю у зведенні стосунків один з одним?
Головний міліціонер області генерал Микола Харабара та обласний прокурор Петро Коваль дружно заявляють, що там нема ніякої політики (напад був вчинений на двох депутатів партії «Фронт Змін»). Звичайна «битовуха».
А хіба простим буковинцям не все одно, як їх вбивають? Чи по причині простої «битовухи», чи по причині приналежності до якої-небудь політичної партії.
Порядку в області нема!
Петро Кобевко
peredplata
