Ольга Кобевко: Ті, хто не вірить в COVID-19, змінюють думку після потрапляння до реанімації

Наприкінці травня Тиждень спілкувався з лікаркою-інфекціоністкою з Чернівецької обласної клінічної лікарні Ольгою Кобевко. Тоді вона розповідала про те, як медики борються з COVID-19 в умовах жорсткого карантину. Ми вирішили зв’язатися з Ольгою ще раз і розпитати її про те, як в її місті змінилася ситуація з пандемією.

Чи змінилася ситуація з COVID-19 у Чернівцях порівняно з весною цього року?

Як і варто було очікувати, коронавірусна хвороба нікуди не поділася. І нам доведеться вчитися жити з нею і відновлювати ритм життя, який був раніше. У Чернівцях зараз відновив роботу громадський транспорт, у медиків забрали спеціавтобуси, які возили їх на роботу. Таким було рішення обласної адміністрації. Водночас, комунальний транспорт працює у режимі спеціальних перевезень. Тобто туди можна потрапити лише за спецпроїздними і лише на місця для сидіння. Тож ми не завжди можемо потрапити у транспорт. Часом доводиться йти на роботу пішки. Це стало проблемою для лікарів, які мають дві точки роботи. Але ми звикли. Працюємо далі.

Чи змінилося від весни забезпечення лікарень?

Волонтери, які весною включилися в роботу забезпечили нас кисневими концентраторами і різними побутовими дрібницями. Наприклад, подарували лікарні пральну машину. Червоний хрест, наприклад, подарував кавоварку. Це в обласній лікарні, де я працюю. Якщо говорити про покращення умов для пацієнтів і медиків загалом – кардинальних змін немає. За літо не зробили ремонти, не додали рукомийників. Тут досі немає гарячої води, хоча про бойлери можна було б і подумати. У нас люди, які хворіють, лежать у відділенні по 2-3 тижні без можливості помитися. Але ці проблеми можна було вирішити. Тим паче, для цього не потрібні значні витрати. Певно, керівництву лікарні байдуже.

Читайте також: Ольга Кобевко: «Перших пацієнтів ми зустрічали в радянських протичумних костюмах»

Водночас, розвиваються міські лікарні. Наприклад, два опорних заклади, які приймають людей з COVID-19. Там встановили додаткову кисневу станцію: тепер є змога надавати допомогу більшій кількості пацієнтів. Також закупили бронхоскопи – це такі спеціальні апарати, за допомогою яких можна «зайти» пацієнту прямо в бронхи, забрати звідти слиз або взяти зразки для обстеження. Насправді, це дуже потрібна в лікарнях річ і вона дуже допомагає в умовах, коли людина потрапляє в реанімацію. Плюс з’явилися кисневі станції, стала краща ситуація із забезпеченням медичними препаратами. Загалом, як би це не звучало, але завдяки пандемії в лікарнях покращилася матеріальна база загалом. Але все залежить від керівника медзакладу. І я кожного дня бачу контраст між обласною і міською лікарнями: до обіду працюю в одній, після – в іншій.

 Навесні ви говорили, що в лікарні поступають пацієнти, які відмовляються вірити у коронавірусну хворобу. Таких людей зараз стало більше чи менше?

Для суспільства, загалом, нормально мати різні думки. Але не у випадку з хворобою. Так, у нас були пацієнти, які не хотіли вірити в існування COVID-19. Був один скептик, який у соцмережах із сумнівних ресурсів робив репости, писав, що коронавірусна хвороба – це змова століття і нас всіх дурять. Потім потрапив до нас у палату інтенсивної терапії. Відчув, що COVID-19 – це дуже важко. Подивився на інших пацієнтів. І його думка змінилася. Тепер дякує медикам за роботу.

Загалом так, вистачає людей, які до того, як потрапляють до нас в лікарні, переконані, що цієї хвороби просто не існує. Але вже тут, у палатах, вони розуміють, що медики в цій ситуації – це люди, які у критичному випадку можуть дати шанс на життя. Тому ставлення змінюється. Звичайно, такі думки в суспільстві виникають не просто так. І місцеве, і загальнонаціональне керівництво, як на мене, не має плану щодо інформування людей.

Тобто?

Дивіться, якщо брати приклади інших країн. Велика Британія. Там пояснювали що вірус існує, він не такий вже і смертельний, але при цьому доволі небезпечний. Тобто інформація не спотворювалася. Так само було у Франції. У скандинавських країнах від початку не впроваджували тотальний карантин, обмеження починають вводити лише зараз. І громадяни нормально сприймають таку ситуацію. У нас же не було фільтрації інформації, держава цим, здається, не опікувалася. У нас окремі ЗМІ цитували російськомовні сумнівні ресурси. Врешті, у нас же є відділи у правоохоронних органах, які мають опікуватися інформаційною безпекою!

Читайте також:  Альтруїзм та солідарність

До того ж, місцева влада мала б поширювати інформацію від лікарів, які працюють із цією хворобою на місцях. А не від старших спеціалістів, які у департаментах охорони здоров’я сидять понад 20 років і поняття не мають, як стаціонари працюють. Плюс місцева влада не поширює власну інформацію, вона обмежується лише сайтом Міністерство охорони здоров’я або Кабінетом міністрів. Нас же, людей які працюють в лікарнях під час пандемію – не слухають. Ще й спотворюють інформацію про лікарів. Скажімо, під час піку карантину заступниця голови Чернівецької ОДА дозволила собі рахувати зарплати лікарів. Нагадаю, в цей момент малий бізнес не працював. Очікувано, що почалися нападки на медиків. Почалася агресія в суспільстві. Але слухайте, яка різниця, яка у медика зарплата. Ми ризикуємо життям, ночуємо біля пацієнтів ( а не вдома), аби вчасно надати допомогу. У нас до пандемії в медсестер оклади були менші, ніж мінімальна зарплата! І це не нормально.

Чи змінилася кількість хворих на COVID-19, які поступають у лікарні Чернівців?

За два дні до нашої розмови в лікарнях почався приріст госпіталізацій у складних періодах. Також пацієнти стали молодшими. Побільшало пацієнтів, які захворіли на коронавірусну хворобу не маючи супутніх патологій. Були випадки, коли до нас потрапляли спортсмени. Також ми фіксуємо випадки повторного інфікування медиків. Дехто їх звинувачує в тому, що вони захворіли. Але ж не можна звинувачувати пожежника в тому, що під час гасіння пожежі він попікся. Ці люди лишилися у червоній зоні, вони рятували людей. І ми зараз боремося і за їхні життя, і за їхню репутацію.

Як протікає хвороба у людей, які поступають до вас із повторним зараженням на COVID-19?

Дуже по-різному. Є пацієнти, у яких перебіг хвороби на другий раз дуже швидкий. Є пацієнти, які під час першого зараження були на амбулаторному (домашньому – ред.) лікуванні, а під час другого потрапили до нас у стаціонар. Дехто говорить, що повторне інфікування – це, мовляв, недолікували хворобу. Але я не згодна. У нас є, наприклад, медики, які між захворюваннями здавали тест на антитіла. І вони були «нульові». Тобто, у них взагалі не було імунітету. І я знаю кількох таких медиків. Тож наразі я не можу говорити про якусь систему, всі хворіють по-різному.

 

Ви лікар-інфекціоніст. Скажіть, відстежували новини про російську вакцину від коронавірусної хвороби?

Чесно – це складно коментувати. Більше місяця тому я говорила з італійськими медиками. На той момент вони почали випробовувати вакцину на людях. І я знаю що ті, хто брав участь у тому дослідженні, досі під наглядом медиків і науковців. Як так сталося, що у Росії вже створили вакцину і запустили її у виробництво – не розумію. Пройшов надто короткий період часу. І тому я мало вірю в те, що їм вдалося створити щось дієве. Вакцина потребує тривалого періоду досліджень. Спочатку її мають випробувати у пробірках, в лабораторіях, потім на тваринах і лише потім починати тестування на людях. Не впевнена, що у випадку з російською вакциною цю процедуру було дотримано. Врешті, чому ж в РФ не почали масову вакцинацію своїх громадян, адже там теж сильний спалах хвороби. Дивна ситуація загалом, як на мене. Але хочеться, аби оцінку цьому давали не лише українські експерти, але й міжнародні. Адже COVID-19 це не проблема Росії чи України. Це проблема всього світу. І оцінки таким діям Росії має давати медична і наукова спільнота всього світу.

Окремі політики почали заявляти, що Україні варто закупити російську вакцину…

Політики, які таке говорять, мають на своєму прикладі показати. Взяти і вакцинувати себе і свою сім’ю. Якраз же місцеві вибори йдуть. А потім нехай науковці і незалежні медики спостерігають за цими людьми і дадуть свої оцінки. Щодо вакцинації зараз інша проблема, я б сказала помилка на рівні держави. У нас щороку у вересні починається сезон грипу. Імунітет від нього формується від 3-го тижня після вакцинації. А нагнітається він впродовж трьох місяців – лише тоді він стає максимально ефективним. Так от. Медиків досі від сезонного грипу в нас не вакцинували. Це варто було б робити ще на початку вересня. Зараз середина жовтня. І досі жодних зрушень у цьому питанні немає.

У Чернівцях кандидати в місцеві депутати намагаються робити собі рекламу на пандемії? Як ви до цього ставитеся?

Зараз чи не кожна партія говорить про те, що один із пріоритетних напрямків роботи для них – це медицина. Знаєте, певно я цю фразу хотіла почути все своє життя. Вперше у нас в Україні так заговорили про медицину. Сподіваюся, що нарешті будуть покращення. Ми чекали, коли ж на нас звернуть увагу, коли медиків вважатимуть пріоритетом. Бо ж лікарі рятують людей. І це має бути достойнооплачувана робота. В лікарнях мають бути адекватні умови для пацієнтів і лікарів, аби вони не переймалися побутовими проблемами. Що нам не доведеться говорити про недофінансування. Нам от знову обіцяли підняти оклади. Але досі не зрозуміло: це має бути одноразова акція? Чи це лише до виборів? Чи це на постійній основі?

Карантин продовжили до кінця року, частина людей вже не так ретельно дотримується заходів безпеки. Нагадайте, що варто робити у разі, якщо людина все ж виявить у себе COVID-19?

По-перше, треба підписати контракт із сімейним лікарем. Саме він має дізнатися першим, що ви захворіли. Після розмови із вами він має прийняти рішення: як вас оглянути – чи вдома, чи викликати швидку. Загалом весь подальший план дій залежить від сімейника. І через коронавірусну хворобу зараз люди, які раніше не мали свого лікаря, почали підписувати декларації. Нам також треба звикнути, що вірус нікуди не дінеться. І ми теж нікуди не дінемося. Нам треба звикати. Це як носити парасолю в дощ, аби не намокнути: треба мити руки, обробляти їх антисептиком, у громадських місцях, транспорті треба правильно носити маску. Менше ходити туди, де можуть бути скупчення людей. Уникайте близького контакту, обіймів і поцілунків з малознайомими людьми, не з близького кола спілкування. Зараз треба дотримуватися цих правил, їх пам’ятати. Так ми убережемо не лише своє здоров’я і життя, але й життя наших друзів та рідних. Врешті, якщо всі дотримуватимуться цих правил – то ми зможемо вийти із малими втратами з цієї історії з пандемією.

СТАНІСЛАВ КОЗЛЮК

 

https://tyzhden.ua/Pandemic/248720?fbclid=IwAR1qt4WBnlbwEd1VLVFZV3vbsfjkFloY4Iq1ZCBEpzTOAeuyl0xMYc1d0Bs

peredplata