Вже скоро 20 р. як існує незалежна самостійна Україна. Для країни 20 років життя – термін невеликий. Проте, якщо на початку цього періоду лежить точка відліку, яка зафіксувала момент народження нової держави, то 20 років незалежності України – це слушний привід замислитися: звідки ми, власне, вийшли і куди йдемо. Однак підсумки розвитку нашої держави вкрай суперечливі і неоднозначні.
Наявні проблеми, як правило не лише не вирішуються, а навпаки – поглиблюються і збільшуються. Чому це так, як із цим боротися, що конкретно робити,і тому подібних запитань є чимало. Й відповіді у кожного свої, проте конкретними успіхами можуть похвалитися лише одиниці, для яких ситуація в країні, в основі не є пріоритетною. Такі сумні реалії незалежного життя. Через 20 років після проголошення незалежності, Україна не дотягує не лише до рівня сусідів, а й відчутно зменшила потенціал, який мала. Спрошення структури виробництва, експорту, зниження рівня кваліфікації і продуктивності праці, прогресуюче наростання розриву між багатими і бідними… Підсумки 20 років потребують осмислення для визначення і планування подальшого існування нашої держави.
Водночас, для громадян нашої країни ці двадцять років не були втраченим часом – кожна досить активна людина відкривала для себе нові можливості, чогось навчалася, щось будувала, розвивалася сама, ростила і виховувала своїх дітей, вже навіть з’являється нове дієве покоління українців, які народилися і виросли в незалежній країні, наприклад автор лише студент, який не знає реалій радянського життя з власного досвіду, але черпає інформацію з відомих джерел. Якщо ми будемо оцінювати минулі 20 років крізь призму людського життя, ми навряд чи погодимося з тим, що вони були втрачені кожним з нас. Розвиваючи далі цю тему, можна дійти висновку, що саме своєму народові завдячує існуванням Україна. Однак, не варто забувати, що окремі представники цього ж народу значно гальмують розвиток всієї держави. Таким чином виходить ситуація, коли одні важко працюють щоб вижити, а інші збагачуються за чужий рахунок.
Але чи стала Україна за ці 20 років реально вільною, конкурентно-спроможною й привабливою, як для своїх громадян, так і для іноземців? Мимоволі напрошується відповідь ні. А причин цьому не те що багато, а – безліч, тому їх опис і аналіз – це справа не одної людини. Тим не менше діапазон думок і експертних оцінок щодо минулих двох десятиріч досить широкий. Від відвертого вироку – відлік часу, що залишився країні рахується місяцями, бо «час безповоротно втрачено і держава Україна пішла шляхом самознищення». До цілком конструктивних, хоч і невтішних прогнозів – між декларацією реформ і їхньою реалізацією, величезна дистанція. Зрозумілим є одне – навіть дуже позитивно налаштовані експерти визнають, що результати 20 років незалежності України далекі від ідеалу… Та й зрозуміло чому.
Двадцять років виявилися занадто коротким терміном навіть для того, аби відмовитись від старих цінностей, набути нових – в економіці, у політиці, у житті та культурі. Чому так сталося? Адже у світі відомі приклади, коли, за такий же час інші країни досягали вражаючих успіхів? Хоча, треба бути об’єктивними, навіть у куди більш сильної ФРН, через 20 років після об’єднання, східні землі не досягли рівня розвитку земель західних…
Тарас Благун
peredplata
