Розглядаючи вплив якості води на здоров’я населення, треба особливо наголосити на епідеміологічному значенні води, яка є важливим чинником передачі інфекційних хвороб. Цьому сприяють умови водопостачання, що не відповідають гігієнічним вимогам, і умови санітарного очищення населених місць.
До інфекційних хвороб, які передаються через воду, насамперед належать гострі кишкові інфекції (холера, черевний тиф, паратифи, бактеріальна й амебна дизентерія, гострий ентерит інфекційного характеру).
Збудники названих хвороб передаються фекально-оральним шляхом, заражують воду, потрапляючи в неї із випорожненнями людей і з побутовими стічними водами.
Нині відомо близько 100 видів вірусів, які виділяються з фекалій людини. Доведено, що частина з них може спричинювати захворювання людини за допомогою водного механізму передавання етіологічного чинника. До них належить вірус гепатиту А, вірус поліомієліту, аденовіруси, ротавіруси тощо. Значення ротавірусів зумовлено тим, що вони мають тропізм до епітелію травного каналу і спричинюють захворювання, що проявляються проносом. До одного з ротавірусів належить вірус діареї новонароджених. Небезпека забруднення води вірусами полягає в тому, що вони тривалий час (до 200 днів) зберігають інфекційність у воді поверхневих водойм і в питній воді. Крім того, багато вірусів значно стійкіші до дії знезаражувальних агентів, ніж бактерії, що спричинюють гострі кишкові інфекції. Має велике значення й те, що дози вірусів, котрі спричинюють захворювання у людини, можуть бути зовсім незначними.
Серед зоонозів, для яких можливий водний шлях зараження, слід назвати лептоспіроз, туляремію, бруцельоз і гарячку Ку. Водний шлях є досить частим у передаванні не жовтяничного і жовтяничного лептоспірозу. Лептоспіри потрапляють у водойми із сечею гризунів, свиней і великої рогатої худоби. Захворювання здебільш виникає внаслідок використання для пиття води з відкритих водойм (ставків, ариків, зрошувальних каналів), а також унаслідок контакту з нею під час купання або прання білизни, оскільки лептоспіри проникають в організм через слизові оболонки і мікро ушкодження на шкірі. Захворювання на лептоспіроз частішають після злив.
Крім патогенних мікробів, із забрудненою водою в організм людини можуть потрапляти цисти лямблій, яйця аскарид і волосоголовців, личинки анкілостоми, церкарії дворота печінкового, а також мікрофілярії ришти і церкарії шистосом, які спричиняють дуже поширені захворювання на дракункульоз і шистосомоз.
Збудники низки хвороб розвиваються не безпосередньо у воді, а в мешканців водойм – молюсків (шистосоми та інші трематоди), рачків-циклопів (дракункул). Люди заражуються через вживання сирої або погано очищеної води, внаслідок використання фруктів, зелені або овочів, помитих забрудненою водою, або під час купання, внаслідок ковтання води, а також унаслідок проникнення личинок шистосом в організм через шкіру.
Таким чином, постачання достатньої кількості доброякісної води є дуже важливим оздоровчим заходом і одним із основних елементів благоустрою населених місць. Якість води визначається її фізичною структурою, органолептичними властивостями, хімічним складом та характером мікрофлори.
Враховуючи, що на сьогоднішній день рівень води стрімко піднявся, тому рекомендуємо при необхідності провести очистку криниці, обов’язкове знезараження води, а також її кип’ятіння перед використанням та вживанням.
Головний державний санітарний лікар міста Чернівці Наталія Клімчук
peredplata
