Це було недавно у Чернівцях. До міста приїхали десятки тисяч переселенців зі сходу і півдня України. Кафе і ресторани пішохідної вулиці Кобилянської від полудня і до комендантської години забиті вщент. Мова – тільки російська. Не та м’яка з румуномовним акцентом, а справжній суржик лугансько-донецького регіону.
До однієї каварні навідалася одна «женщіна» з хлопчиком років 5-6. Вона щодня сиділа там кілька годин, пила каву з тістечками та добре дороге вино. Хлопчик їв морозиво і пиву «Колу». Поводився як справжній донбаський розбещений дітвак. Коли нарешті його вередування надокучило «женщіні», вона голосно і суворо гримнула на нього:
– Прєкраті сєйчас же, ілі отдам тєбя бандеровцам!
Присутні буковинські панянки аж поперхнулися кавою, почувши таку погрозу. Пани, які різними способами досі уникали мобілізації, сором’язливо опустили голови і зробили вигляд, що нічого не чули.
І даремно. Бо «женщіна» насправді приїхала з Донбасу на західну Україну. Бо там росія бомбить Україну, вбиває українських людей, виправдовуючи ці вбивства порятунком від «бандерівців» та захистом руzкого язика. І ця «женщіна», втікаючи від рашиzzких вбивць, лякає своє чадо бандерівцями, які дали їй прихисток, допомогли чим змогли.
Колись у дитинстві, якщо ми, малі діти пустували, то батьки нас лякали циганами чи татарами.
– Я тебе циганам віддам, – лякала мама пустуна. Хоча нікому би вона ніколи не віддала свою дитину.
Але про циганів недобра слава ходила у містах і селах західної України. Мовляв, вони не тільки курей крали, а й малих дітей, яких калічили і посилали жебрати на вокзали і базари.
Ми дуже боялися циганів. І переставали на якийсь час бешкетувати.
Але щоби лякати «бандерівцями», які завжди були, є і будуть захисниками українських дітей!..
Таке вперше чуємо у наших містах і селах.
…Власниця каварні підійшла до «женщіни» і сказала їй:
– Не ходіть до цієї каварні ніколи. А дитину лякайте москалями, а не бандерівцями. Путінські вбивці ґвалтували дітей Бучі, Ірпеня, Гостомеля. Орки вбивали їх у Маріуполі та й у вас на сході. А наші хлопці, яких ви зневажливо обізвали «бандерівцями», зараз проливають свою кров і віддають свої життя, аби врятувати дітей України від російських потвор.
«Женщіна» невдоволено буркнула щось собі під ніс, взяла своє чадо за руку і подалася на вихід з каварні, а, може, й з Чернівців.
Їх уже кілька днів не бачили у кафе на вулиці Ольги Кобилянської…
Петро Кобевко
Фото ілюстративне
peredplata
