Ніби якась облуда на них напала. Ходили по містах і селах, раділи вітали, сміялися… Йшли на цвинтар, де проводжали в останню путь Героїв, які загинули на війні з росією. Швиденько відбули сумну церемонію, залишали біля свіжих могил ридаючих матерів, дружин, братів і сестер і поверталися… до 8 березня. Пили, їли, раділи, танцювали.
Ви забули, дорогі українські жінки, 8 березня минулого року, коли тисячами, сотнями тисяч стояли на кордонах аби втікти від путіна від росії, від такого ж кривавого 8 березня, яке вони нам принесли колись і нав’язують сьогодні.
Не треба говорити про те, що ми десь там не шануймо жінок. Шануємо і не тільки 8 березня. Хочете свята весни? На Буковині є прекрасний Мерцішор 1 березня, є і День матері 14 травня, і День сестри, День доньки…
Для чого нам путінського 8 березня?
Ні цього року це не було святом – це була ідеологічна акція, гібридна атака у війні.
Якщо аналізувати перед цим 8 березня ніби всі сили зла проснулася в Україні. Вони готували це свято.
Згадайте: від Донбасу до Ужгорода більшовицькі динозаври почали говорити про обов’язкове святкування 8 березня, обов’язкове шанування жінки. Вони пробуджували ностальгію за совком. Ніби сталася мобілізація проросійських сил у тилу України. Це була справжня ідеологічна атака росії на Україну.
Тепер згадайте, хто і як писав у соцмережах про свято… Ніби під кальку строчили російські постулати і наратив про права жінок, про міжнародний день і т. д. а потім під завершення 8 березня привітав всіх путін ракетами по Києву, по Дніпру по Львову, по Одесі.
Ці ракети разом з 8 березням летіли у Шевченка, день народження якого 9 березня. А може й святкували так агресивно 8 щоб не святкувати і затьмарити день народження великого Пророка?..
Будьмо уважні!
peredplata
