У давніх Афінах, які перші почали практикувати демократію, вона полягала у тому, що посадових осіб обирали жеребкуванням. Згодом принцип добору змінився. Посадовою особою ставав той, хто був здатен говорити довше за інших.
У давньому Римі владою ставав той, хто краще за інших вмів організовувати циркові вистави. В нові часи владою ставав той, хто ліпше співав солодкі пісні.
Людина, яка прагне влади, мусить перемогти у грі, яка називається вибори. А чому не в шахи? Потрібно, щоб боротьба за владу відбувалася саме в полі життя, а значить – поза виборами.
Всі люди доброї волі мають бути зацікавлені в крахові демократичної системи, в поверненні до природної гри сил.
Нам потрібні не інвестиції, нам потрібні вожді та герої. Хай вони стануть вождями та героями в сутичках, в диспутах, в конкуренції за ринки, за трубопроводи та шляхи, на чолі батальйонів у подертих камуфляжах, на чолі сеймів промислової шляхти, на чолі студентських барикад, на чолі хрестових походів. Хай вони очолять нас, і ми опануємо цей світ.
Наші опоненти хочуть, щоб народ жив добре. А ми хочемо, щоб наш народ жив краще за всіх. І ця різниця є Casus belli.
Дмитро Корчинський
peredplata
