Я давно перестала дивуватися багатьом речам, адже здивування виникає на початку, а потім звикаєш до нього, як до хронічного болю. Не знаю, як вам, а мені вже набридло під час війни дізнаватися про корупцію, про схеми, про мародерів від чиновництва, котрі заробили величезні статки за час війни.
Маю багато запитань ще з 2014 року, тому що кому війна, а кому – мати рідна, і гроші рікою. І де вони, ці гроші від різних міжнародних фондів, недержавних установ? Аж раптом бачиш маєтки, автівки, подорожі світом тих, хто “на касі” і при владі. І цілковита цинічна безкарність.
Це якась міжнародно-інфекційна хвороба, що передається через банківські рахунки та різні грошові “пральні” офшорів. Ми знаємо імена і горимо від сорому, бо це ганьба , що породжує недовіру, через яку ми тут, у США, постійно відбиваємося від частих запитань про корупцію в Україні.
У нас і своєї забагато, але… Ми громадяни США, для яких Україна назавжди залишається рідною Батьківщиною. Це і визначає таке гостре сприйняття кривди. Вже майже півтора року болить. І волонтерство без відпусток, і “все для фронту – вся для перемоги”, і безперервні збирання грошей …
І недовіра до офіційних фондів, які чесно і прозоро продають яйця по 17 гривень, або фляжки, наче золоті, або якісь неймовірно дорогі овочерізки. Я вже не кажу про закупівлю зброї в Україну, яка коштує у півтора рази дорожче, ніж безпосередньо від виробника. І знову запитання без пояснень, без логіки, без совісті. Війна все спише? Ви тільки спробуйте зачепити цю тему – і вас спишуть, і статтю знайдуть – була би людина.
А марафони “правди” за гроші американських платників податків вам все розтлумачать правильно і згідно лінії партії. Назву партії знаєте ? Це слуги народні і слуги слуг народних, і служби слуг народних на службі цих слуг. І коло недоторканих. Зовсім як у нас, у США. От ми і до США дісталися, хоч війна в Україні . Не вистачає зброї, 46-й президент свій порядок наводить, від якого світ хитається, а в Україні ллється кров.
9 травня 2022 року Украіна повинна була отримати вкрай потрібний ленд-ліз, але не судилося.
А тепер про тих, через кого не судилося. Мова йде про тих українських дипломатів, які свій сценарій “нам ленд-ліз не потрібний” відпрацьовують відмінно, адже сценаристи – з самої адміністрації президента Байдена. Йдеться про посла України в США пані Оксану Маркарову, яка, як те розумне теля, двох маток смокче: і американську, і українську, і Демпартії служить краще, ніж інтересам України.
Не можна не погодитися з четвертим міністром закордонних справ незалежної України Анатолієм Зленком, який наголосив, що “Різниця між дипломатією та музикою в тому, що в першій не буває вундеркіндів”. Точно сказано, але у сучасній дипломатії України і професіоналів немає, зате там якось зʼявилися “вундеркінди”.
Оксана Маркарова до дипломатії взагалі не має жодного відношення, але ж чомусь після всіх її фінансових скандалів в Україні вона була обрана представляти Україну у США. Ось тут варто ще раз перечитати біографію пані Маркарової з відкритих джерел, щоб зрозуміти, що людина 1976 року народження вже у 1998-99 роках могла запросто бути радником у політиці економіки американського фонду прямих інвестицій із капіталом у розмірі 150 мільйонів доларів Western NIS Enterprise Fund. До речі, ще за рік до цього тут працював Олександр Данилюк, а з 1995-го по 1998-й рр. – Наталія Яресько. А у 1999 році і Данилюк, і Маркарова водночас поїхали у США навчатися.
Маркарова потрапила до університету штату Індіана в Блумінгтоні та навіть проходила практику в Світовому банку у Вашингтоні, у групі банків та фінансових ринків регіону Європи та Центральної Азії. Цікаво, а хто оплатив це навчання у США, хто виявився таким щедрим? І тут чомусь пригадалася Києво-Могилянська академія, у якій соросівські гранти зробили свою справу: я тобі плачу – ти мені відробляєш.
І американські тісні контакти від пані Наталі Енн Яресько також стали у пригоді. Але варто поцікавитися історією життя пані Оксани Маркарової, яка у тій же Могилянці навчалася на “хіміка”, потім у США перекваліфікувалися на фінансиста, і вже два роки як працює дипломатом. Що ж, “хімічить” вона справді талановито…
Яким дипломатом? А таким, який “захищає” Україну від американської допомоги в час війни. Пані Маркарова проти ленд-лізу так само, як і президент США Байден. Закон про ленд-ліз ігнорується адміністрацією Білого Дому, і стає очевидним те, що саме ця адміністрація готова затягувати війну, бо захищає інтереси Путіна. Про це вже і СNN почали говорити, уявляєте!
Пані Маркарова втручається навіть у внутрішні американські справи – забороняє американським українцям виступати з закликами та вимогами про запуск ленд-лізу. Вона відкрито ігнорує діяльність волонтерів, які наполягають на виконанні підписаного 9 травня минулого року закону.
І функціонери УКК та різних американсько-українських фондів та діаспорних установ дружно співають у хорі під диригуванням Маркарової, котра чітко відбиває ритм, заданий Білим Домом. Тільки цим можна пояснити таке зневажливе ставлення до потреб України. Але красиві слова і правильні звіти – то святе.
Втім, сьогодні на Маркарову великий вплив має Організація “Українські американці за Байдена” (UAB). Ця структура входить до складу етнічної консультативної ради Національного комітету при Демократичній партії США.
Давня подруга і патронеса Наталія Яресько також вже двадцять років піклується про свою помічницю: гроші заробляються, відмиваються, банки банкрутують дуже вчасно і “правильно”. Так, пані Маркарова – гідна учениця америкаської вчительки і вишкіл пройшла відмінний у демократичній “пральні”. Хоч під час війни послу України вартувало б дбати лише про Україну та її інтереси. Але фінансист Маркарова разом зі своїм чоловіком банкіром не забувають про власний гаманець.
Як би ви відреагували на появу у Вашингтоні першого українського ресторану? Так, приємна новина. А як щодо інформації, що цей ресторан відкриває чоловік пані Маркарової ,також “не зовсім бідний” банкір Данило Волинець? І стається це на другому році кривавої війни в Україні.
Ви здивовані? Я теж подумала про репутацію України і здивувалася. І партнером у пана Волинця також є американський адвокат з України, бо тільки громадяни США мають право на отримання ліцензії на продаж спирних напоїв. Все вірно, який же борщ і вареники без горілочки?
Ось тільки запитання виникає, що з податками ? Де їх декларуватиме родина Маркарової-Волинця? І скільки з цих податків піде у бюджет України, чи просто на допомогу країні, яка послала пані посолку виконувати важливу міжнародну місію . А інвестиції в такий бізнес дуже поважні, це ж Вашингтон, тут кількома сотнями тисяч не обійдешся…
Пані Оксану Маркарову запрошують у Білий Дім, у Конгрес. В останньому акті шоу під назвою “State of the Union”, коли товариш Йосип (Джозеф, він же Джо, він же №46) присвятив аж хвилину свого захоплюючого самозамилування країні, що воює і захищає себе і весь світ від лютого Zвіра. А героїчна пані Маркарова виконала головну роль у своєму житті: вона мужньо відсиділа шоу поряд з чоловіком самої Ненсі Пелосі, а потім навіть встала і насолодилася оваціями від Палати представників Конгресу.
І ви гадаєте, що після такої слави пані Оксана буде перейматися ленд-лізом для країни, що доручила їй цю країну представляти? Радше навпаки. Пані Маркарова тепер почувається настільки впевнено, що замість запуску ленд-лізу вона запускає сімейний бізнес, тобто ресторан.
Памʼятаємо, що Оксана Маркарова – посол України в США, в країні, за рахунок котрої Україна живе, і котра вже більше року утримує держапарат, платить пенсії, стипендії і заробітну плату службовцям, і, звичайно, тратить мільярди з наших (громадян) податків на оборону України. Отже, в такі складні часи представляти Україну у США мала б найсильніша дипломатична команда на чолі з найдосвідченішим і найпрофесійнішим послом. Котрий мав би стукати у всі двері, виступати на всіх можливих заходах і зустрічах, добиватись, просити, вимагати підтримки України на всіх рівнях.
Але, як не дивно, О.Маркарова відверто “радить” українцям не добиватися ленд-лізу, допомагає МО купувати зброю втридорога і “світиться” у США тільки на ліво/демканалах, бо її тримає під опікою сам Байден як соратницю в небажанні розбити ворога України швидко і потужно.
Нашу послицю на зустрічі з українською діаспорою у Сенаті запитують про ленд-ліз, а вона вдає, що не чує. Якась дивна яничародипломатія в часи війни …
Українці мають вимагати її негайного відкликання, це відверта зрада і робота на ворога! Ця людина шкодить Україні і саботує все, що працювало б на перемогу.
Про імідж пані посла краще промовчу, це так далеко від того, як має виглядати посол України… “За державу обидно” – фраза з “ихнего” фільму, як не дивно, але дуже доречна.
І її незрозуміла нелюбов до ленд-лізу…
Але є в цієї пані є любов до бізнесу, і чомусь цей бізнес у неї постійно якийсь…несвіжий, підозрілий і дуже односторонній – фінансові банківські махінації , “карою” за які стала путівка в США ?
А тепер і несвіжий борщ , приправлений кров’ю тих захисників, котрі не дочекалися такого потрібного ленд-лізу.
Пані посол має пряме відношення до чоловіка пані посла (посолки), а це означає, що родинний бізнес збагачує не тільки чоловіка пані посла…продажем борщу і вареників, адже це вічно живий і дуже прибутковий бізнес. Війна війною, а бізнес бізнесом.
А Україна зачекає… Скільки там тієї війни…
Зате розкручений бізнес пані посла стане добрим ґрунтом для коренів, котрими її сімейне дерево так гарно вростає в американську землю. До речі, пан чоловік-банкір заздалегідь ще й квартирку у США придбав. Борщ, можливо, смачний у першому українському ресторана під назвою “Рута”, що у Вашингтоні, але якось і борщу їхнього не хочеться…
Замістить післямови: я дуже вдячна своїй сестрі Oksana Davyda за терпіння, розум, красу, за думки для цього допису, якими вона поділилася, які нас не відпускають, за боротьбу за правду, за співпрацю щоденну. Разом лупаймо сю скалу. Слава Україні!
І трохи картинок на згадку. Смачного!
Єлена Венніков-Прігова (Elena Vennikov-Prigova), журналіст, США
peredplata
