Бути українцем в Україні ох ,як непросто ! Ми , українці , ніби вдома ,а ніби, десь в гостях в якій небудь Читі чи ще десь в росії. Тут поет Ю.Рибчинський написав про те ,що нам ,галичанам , сидячи за партою в українській школі , в україномовному середовищі було дуже легко бути українцями. Так от , не було легко , нас також наскрізь зросійщили ,ми були якимось суржиком , до шкіл присилали вчителів з Одеси та Кіровограда з “великої “України піднімати “недорозвинений” захід України. У нас було все ,як у всіх ,мова залишалася хіба що в душі . А так : рускій
язик 4 рази на тиждень в школі , бо українська мова тільки – 2рази ,всі лозунги , плакати , виступи в клубі , фільми ,телебачення : все російською ,все !
А ви кажете ,галичанам було легше , скільки наших людей вивезли до сибіру клятого,до Казахстану ,не легше нам , просто, галичани своє тримають і носять в серці ,як би важко нам не було і не так от запросто відмовляються .
Мій тато ще зовсім молодим хлопцем поїхав на роботу на Донбас ,приписавши собі цілий рік, щоб узяли ,а тітка, молоденькою дівчиною в Крим – відбудовувати його,в нас роботи не було, бо так занедбали його, що жах , а ви кажете ,добре було галичанам .Ми першими постраждали після розпаду срср, стільки безробіття ,як жити далі?
То не Ірину Дмитрівну звільнили з Львівської політехніки ,то нам ,українцям, плюнули в лице і сказали ,що то дощ ,плюнули на українську мову , на Україну ,як державу ,бо що таке
Україна без мови – сирота ,в якої вкрали те , без чого вона ніколи не проб’ється
у цім світі сильною державою ,а зможе бути лише додатком до чогось .
Якщо нас колись насильно вчили тому проклятому язику , то ви , російськомовні ( в армії, в школах, університетах, будь де ) не розумієте ,що
ви ,розмовляючи мовою ворога ,ким би ви не були ,несете для України не перемогу ,а розбрат …
Віра Вівчаренко
peredplata
