Франція внаслідок перемоги у Першій світовій війні 1914-1918 рр. отримала найсильнішу армію в Європі. Маючм такого могутнього союзника, як Велика Британія, вона створила ще цілу мережу союзних держав на Схід від Німеччини, найсильнішими з яких були Чехословаччина і Польща. З середини 30-х рр. домовлялася про союзні відносини з Москвою. Здавалося, що такій могутній державі не вартто боятися якогось серйозного противника, тим більше, що від Німеччини вона захистилася лінією Мажино – залізобетонними укріпленнями з гарматним та кулеметним озброєнням. Саме у цей час у Франції поширювалися пацифістські настрої, суспільство говорило про загальне роззброєння, а не про підготовку до війни.
Прламентські вибори 1936 р. у Франції принесли перемогу лівим силам, і комуністи з соціалістами отримали більшість у вищому законодавчому органі країни. Замість зміцнення армії, вони все робили для її послаблення, обіцяючи цим економити гроші на соціальні програми.
А поруч, в Німеччині, нацисти активно готувалися до великої війни. Французька влада аж ніяк такої війни не хотіла, йшла на поступки Гітлеру, який грубо порушував Версальський мирний договір за результатами світової війни 1914-1918 р. Восени 1938 р. разом з Британією і при негласній підтримці Сталіна зрадили Чехословаччину, дозволивши нацистам окупувати Судетську область.
В Берліні це оцінили як боягузство Заходу, і прискорили підготовку до великої війни. А війну розпочали 1 вересня 1939 р. нападом на Польщу.Вже 3 вересня Франція і Велика Британія оголосили війну Німеччині.
Москва негайно заявила, що це війна імперіалістична, і Британія з Францією “напали” на Німеччину. Французькі комуністи підхопили московську брехню і прийнялися переконувати французів, що не варто гинути за “інтереси буржуазії”, а треба добиватися перемир”я з Німеччиною. Париж і Лондон війну оголосили, проте активних дій на фронті не вели. Вони вичікували, доки Польща кров”ю своїх солдатів послабить Гітлера настільки, що вони нанесуть ворогові короткий удар і переможуть у війні. Втім, опір поляків виявився зовсім недовгим: вже 17 вересня вони отримали удар в спину від Сталіна, і невдовзі бойові дії на Сході припинилися.
А на Заході продовжувалася “дивна війна” – замість бомб і снарядів противники обмінювалися пропагандистськими листівками. Геббельсівська пропаганда виявилася значно ефективнішою. Вона експлуатувала факти невпинного збагачення корумпованої французької верхівки, яка наживалася на військових заказах, навіть рокрадалася солдатська їжа… Німецькі листівки зображували безногого інваліда війни на милицям, якого з голови до ніг обливає брудом з- під коліс розкішного автомобіля, в якому весело сміють ситі пики тодішніх “мажорів”. І тут же задається питання: “ти за них проливав свою кров?”. Подібну пропаганду розповсюджували у Франції як прямі німецькі агенти, так і керовані з Москви комуністи. На жаль, вона мала чималий успіх.
І коли навесні 1940 р. на Західному фронті розпочалися активні бойові дії, чимало французьких солдатів вже втратило бойовий дух. Маючи сотню дивізій, французи за лічені тижні втратили переважну більшість з них. Менш, ніж за шість тижнів Франція запросила перемир”я, а німці примусили її 22 червня 1940 р. підписати капітуляцію. Замість очікуваної у перші дні війни швидкої перемоги над Німеччиною, вона зазнала ганебної поразки. І винно у цьому не лише вище військове керівництво, яке готувалося не до сучасної війни моторів, а до колишньої війни у безкінечних траншеях і бліндажах. Дуже важливим виявився психологічний фактор – супільство було розколото, бойовий дух занепав внаслідок зажерливості влади і дієвості ворожої пропаганди. Цей досвід забувати не можна у жодному випадку.
Ігор Буркут, політолог
peredplata
