Сьогодні згадалися раптом два чудові співаки України, про яких майже не чути останнім часом. Один має чудовий оксамитовий і гнучкий баритон, інший – володар яскравого соковитого тенору.
Обидва прихильники і послідовники класичного українського мейн-стріму в естраді.
З обома доводилося зустрічатися на спільних концертах і я буквально завмирав за кулісами, насолоджуючись їхнім співом і культурою вокалу.
Обидва родом із Західної Украіни – один народився на Прикарпатті, інший на Буковині. Саме в тих краях, які називають колискою талантів. Одного звати Василем, іншого Іваном.
І обох їх «зʼїла» пострадянська совкова «система», яка, один раз зробивши помилку і прогавивши ривок талановитого «западенця»Івасюка, більше не дозволяла собі нічого подібного. Тож, одного з моїх колег нагло відтерли від участі в Євробаченні, а іншого тихо витіснили з України – і він сьогодні живе і співає в Лос-Анджелесі.
Ви ще не здогадуєтесь, про кого я говорю? Тож, називаю їх – одного звати Василь Лазарович, іншого – Іван Красовський.
Те, що широкий загал практично не знає їх, не чує в українському музичному просторі, я вважаю бідою української культури. Тієї культури, яку й досі контролюють люди неукраїнської ментальності, для яких «мова не має значення».
Принагідно вітаю обох моїх талановитих колег і бажаю їм Божого Натхнення.
peredplata
