Вчора біжу вулицею Тбілісі на зустріч. Там табличок нема. Назустріч мені іде чоловік років 30-ти. Запитую російською:
– Это такая-то улица?
– Sorry.
Переходжу на англійську. Він відповідає.
Люди десь 30-ти років (це приблизно) і старші знають російську, правда, дуже часто погано. А молодші хто краще, хто гірше розмовляють англійською. Вони в школі російську вже не вивчали. Певне, Путін 2008 року хотів теж захистити тут рускаязичнає насєлєніє. Але це викликало зворотню реакцію. Принйамні, учасники протестів дуже часто говорять про росіян із ненавистю або презиреством. 70-річний чоловік на ім’я Ваша із українським прапором називав їх свинями. Казав, що треба свиней перерізати і весь світ зітхне спокійно.
Розповів, що він з Абхазії. Він звідти втік під час війни на початку 90-х. В нього там великий будинок залишився. Перш, ніж втекти, воював з росіянами і абхазькими сеператистами.
Він мені казав, що без перемоги України нічого не буде.
“Виграє Україна – виграємо і ми. Україна програє – програємо і ми”.
peredplata
