11 грудня 1937 року на передвиборчому мітингу у Москві товариш Сталін промовив свою знамениту фразу: “Депутат має знати, що він слуга народу, його посланець у Верховну Раду”. Далі пропаганда спростила її до “Депутат – слуга народу” й у такому вигляді вона на довгі роки стала в СРСР “крилатою”.
До слова, автором плакату, що на фото до цього допису, був художник-плакатист на прізвище Зеленський. Ні, не родич – Борис Олександрович Зеленський просто однофамілець. Плакат цей створив у 1954 році.
Зрозуміло, що тоді головним “слугою народу вважався” сам Сталін. Цей “скромний слуга” мав 18 розкішних дач (3 під москвою, 11 на Кавказі та 4 в Криму), найзнаменитіша – в Кунцево мала площу 1000 квадратних метрів; персональний броньований потяг; персональну яхту – теплоход “Максим Горький”, побудований з корпусу та силової установки підводного човна “Декабрист”. Розвививав рекордну для свого часу швидкість у 35 км/год. На оздоблення крабля використано 17 порід коштовного дерева та мармур.
А ще чомусь Сталіну не подобалися кіпариси, зате подобалися евкаліпти. Тому в районі своєї дачі на Кавказі він наказав кіпариси знищити і висадити ці заморські дерева. “Операція” обійшлася державній скарбниці у 200 мільйонів рублів.
Донька Сталіна Світлана Алілуєва згадувала:
“Грошей він сам не витрачав, їх нікуди і не було на що йому витрачати. Весь його побут, дачі, будинки, прислуга, харчування, одяг – це оплачувалося державою. До його столу везли рибу зі спеціальних ставків, фазанів і баранчиків – зі спеціальних розплідників, грузинське вино спеціального розливу, свіжі фрукти доставлялися з півдня літаком” – і ні за що він не платив жодної копійки. Усіми грошовими справами відало в цьому випадку спеціальне управління МДБ СРСР. Суми були величезні: навіть начальник охорони Сталіна генерал держбезпеки М. С. Власик “розпоряджався мільйонами від його імені”.
До цього слід додати, що зарплати Сталіна станом на 1947 рік за різні посади в сумі перевищували 20 тисяч рблів. Елітний на той час автомобіль “Победа” коштував 16 тисяч. Немає жодної інформації, що головний “слуга” пожертвував хоча б копійку дитбудинкам, Фонду оборони тощо.
А от як змальовує знамениті застілля Сталіна істрик Серго Мікоян син одного з наближених до “слуги народу” члеів Політбюро:
“Іноді господар раптом вимовляв по-грузинському два слова, які в перекладі означали «нову скатертину» або «свіжу скатертину». Негайно з’являлася «обслуга», брала скатертину з чотирьох кутів, піднімаючи її. Весь вміст — ікра впереміш з трохи охололими відбивними, капуста по-гурійськи зі смаженими куропатками (а Сталін їх особливо шанував), притому разом з посудом, приборами і келихами — опинявся як би в кульці, де лише дзвеніли биті порцеляна і кришталь, і виносилося. На нову, чисту скатертину приносилися інші страви, які любив Сталін, щойно приготовані”.
Штат прислуги Сталіна (не рахуючи охорони) налічував понад 50 осіб. Такий от скромний “слуга” був у народа.
Слуги, вони особливо чомусь розкіш полюбляють…
Павло Бондаренко
Як і сьогодні, хто був нічим – став всім.
peredplata
