А партія регіонів до влади на Буковині зайшла з іншого боку. Їх привів Папієв і голова Чернівецької облради Бойко
Ольга Кобевко
Колись мене суди судили за те, що я говорила про опоблок, як руку кремля, і що це все призведе до великої війни.
Це ще не було мейнстрімом, тому на судах були я з татом, дві найкращі адвокатки Тетяна Рудницька та Валентина Софяк , і Yurii Chornei ….
Я виграла три суди, і всі апеляції, і навіть, касації Верховного суду…
Шкода, що українці тоді не вірили, що прибічники рашистів приведуть нам велику кров і смерті дітей…
Історія плинна, і треба брати з неї уроки…
Ці три особи подали на мене до суду, за те, що я їх “образила”.
Вони всіляко лякали мене цими судами, але так і не зрозуміли, що після 3 років поїздок в АТО у мене змінились цінності і в мене інше відчуття страху!
Бо страх для мене це:
– коли ще притомний з множинними ранами стогне в тебе на руках, а ти боїшся, що не встигнеш.
– це, очі матері, коли ти привозиш їй загиблого сина.
– це, ночі під вибухами і смс сину, і боязнь того, що не встигнеш відправити…
– це, коли на цвинтарі біля Героя розплачешся, і боїшся, що його родина побачить, адже обіцяла їм в підтримку триматись.
– це, коли закритий блокпост, а тебе не пускають, бо там мінометний обстріл дороги, а ти боїшся , що хлопці чекають на перехресті, як і домовлялись.
– це, коли рідні на війні, а звязок обірвався, і звіт по градам дають саме по цій ділянці.
– це, коли в моргу ти єдина, хто мусить іти на пізнання, боїшся потім, що помилилась, адже гради страшні.
– це, коли чуєш: “у мене син народився, я його ще не бачив. Ти повернешся з АТО, то обійми його замість мене, бо в мене ще сепари небиті, мені ще не час додому!”
Бог не пробачає страх, в боротьбі за праду!!!
Тому ваші підступні дії – троє проти жінки, мене точно не лякають)
peredplata
