Минулого тижня українці мали ще одну нагоду переконатися у тому, як Захід слідує принципам, які проголошує у своїй політиці щодо путінської Росії. Офіційно він вводить санкції проти Москви за її захоплення українського Криму і розв’язання бойових дій на Донбасі. На словах засуджує Путіна, проте одночасно запрошує його відвідувати ті країни, які заробляють чималі гроші на торгівлі з Росією.
Путін дарує масничку і самовар на австрійському весіллі
Досить несподіваним для багатьох було запрошення президента Росії на весілля міністра закордонних справ Австрії Карін Кнайсль. Ця поважна дама вийшла заміж за фінансиста Вольфганга Майлингера і урочистості відбувалися не в австрійській столиці, а у Штірії – наречений походить з сільської місцевості й не забуває своє сільське коріння. Не забув його і Путін, подарувавши молодятам картину із сільським пейзажем, старовинну масничку і тульський самовар. А гостей на весіллі розважав привезений “лідером російської нації” Кубанський козачий хор. І от тут у людей, які добре знають історію, стався справжній шок.
По-перше, навіщо Пуйло потягнуло за собою нащадків запорозьких козаків, що співають українських пісень? Невже в Росії немає власних ансамблів, які змогли би затягнути австрійцям свої улюблені “Во полє бєрьозонька стояла” або “Ах ти сукін син камарінскій мужик”? Мабуть, все-такі європейцям українська музика набагато ближча і зрозуміліша… А по-друге, для чого вести козаків на місце найжахливішої козачої ганьби ХХ століття? Адже саме там, в Австрії, у 1945 р. англійці передали Сталіну на розправу десятки тисяч донських, кубанських, терських, сибірських, астраханських козаків разом з їхніми дружинами і дітьми, які намагалися врятуватися від сталінської помсти під захистом західних союзників. Наївні люди, повірили словам британців про гуманність і захист там, де йшлося лише про вигоду…
І сьогодні також ідеться не про красиві слова, а про елементарну вигоду. Австрійські підприємці заробляють великі гроші у торгівлі з Росією, і санкції проти країни-агресора заважають їм у цьому. Проросійські настрої там значно сильніші, ніж симпатії до України – жертви путінської агресії. Не випадково у Відні дотепер живе колишній буковинець Фірташ, тісно пов’язаний з російським капіталом, якого австрійські власті не спішать передавати американському чи іспанському суду. Хто знає, чи не зустрівся він днями з кимось з оточення Путіна, що супроводжувало російського президента на весілля? Адже росіяни нині мобілізують всіх власних прибічників з їхніми капіталами, щоб привести в Україні на виборах до влади своїх людей. Судячи по розвитку подій, наразі досить успішно. Відправлявся же Путін до Європи не лише для того, щоб станцювати з “красунею” Карін на її весіллі. До речі, російські опозиціонери прокоментували цей танок дуже саркастично: “Нарешті Кощій Безсмертний знайшов свою Бабу Ягу”!
А що Пуйло дарувало у Берліні?
З Австрії російський лідер відправився до Берліна, де зустрівся з Ангелою Меркель. Фахівці вважають, що розмови у Берліні точилися навколо будівництва російського газопроводу Північний Потік-2, а також перспектив безперспективного Мінського процесу. Перед зустріччю з Путіним німецький канцлер проінформувала президента України Порошенка про заплановані бесіди й позицію ФРН у них. Цей факт знавці міжнародних відносин оцінили як безумовне досягнення української зовнішньої політики: як правило, такою інформацією діляться один з одним лише дружні держави.
Втім, пані Меркель нині доводиться нелегко – на неї тиснуть з усіх боків. Проти нового російського газопроводу виступають не лише Україна і балтійські країни – він не відповідає також інтересам США. А це вже чинник, який ігнорувати неможливо. З іншого боку – тиснуть Росія та німецькі підприємці, котрі вкладають значні капітали в реалізацію нового проекту. Що переважить? Зрозуміло – важливішими для політиків виглядають гроші, ніж словесні конструкції. Проте за американськими словами також стоять великі гроші, до того ж Вашингтон має чимало інших важелів впливу на німецьку політику.
Судячи по реакції Москви на візит Путіна до Берліну, там обійшлося без взаємних подарунків. Але тільки подальший розвиток подій може показати, що відбувалося насправді між провідними політиками РФ і ФРН. У будь-якому випадку Україна має робити серйозні висновки з того, що нині розгортається у відносинах Росії з країнами Заходу. Головний з них – не вірити словам, а всебічно зміцнювати власну країну, і насамперед – її Збройні Сили. У світі поважають силу, тому ми повинні її нарощувати. А для цього необхідно швидко розвивати економіку, що неможливо без подолання шаленої корупції. Україна невпинно втрачає головний капітал – своїх людей. Молодь масово виїжджає за кордон, позбавляючи власну економіку робочих рук, науку – мізків, а Збройні Сили – мобілізаційних можливостей. Зупинимо цей негативний процес – виграємо обов’язково, і мир прийде на нашу землю разом з перемогою. Якщо ж повіримо солодким словам про “мир без військових дій”, то вимушені будемо здатися на милість ворога. Проте час таких слів давно минув, настали часи важкої роботи і відстоювання своїх інтересів. Ніхто за нас цього не зробить, треба все робити самим.
,
peredplata
