3 липня 2000 року буковинським науковцям
біля села Заволока Сторожинецького району на території заказника місцевого значення “Мальованка” вдалося виявити істоту, яка вважалася зниклою з буковинських теренів, а саме дибку степову.Своїм зовнішнім виглядом вона нагадує великого коника-стрибунця. І в цьому немає нічого дивного, адже дибка за визначенням ентомологів дійсно належить до родини коників справжніх.
Присутній під час виявлення рідкісної комахи завідуючий відділом природи Чернівецького обласного краєзнавчого музею, кандидат біологічних наук Ігор Скільський так прокоментував цю подію:
-Звісно, що ми не надіялися на таку несподіванку.Адже дибок степових віднесено до зникаючих істот і тому їх було занесено до Червоної книги України з наміром врятувати від повного знищення.
В степових зонах України вони ще подекуди збереглися, як,приміром, на Сумщині. Виявлено дибок ы у Галицькому районі сусідньої з нами Івано-Франківщини.
На Буковині ця комаха тривалий час не потрапляла на очі науковців. І ось тепер ми
Виявили її,що,звичайно,нас дуже втішило.
– Чому саме в цій зоні вижила прадавня істота?-запитав я фахівця.
– Справа в тім, що тут для дибки збереглися відповідні природні умови,- сказав Ігор Скільський.- В урочищі “Мальованка” збереглися ознаки заповідного степу, де споконвіку звикли жити ці істоти.Крім того, тут подибується й улюблена дибкою ковила, а також смуги кущів, з яких вона полюбляє полювати на машкару.Робить це вона затаєно- із засідки. Тому кущі найбільш підходящі їй для відлову поживи.
У грунт біля кореневищ ковили дибка звикла відкладаи яйця для виведення потомства.
Цікавим є і той факт,що ця комаха належить до так званих партеногенетичних істот,тобто таких, котрі не розмножуються статевим шляхом через відсутність у їхньому середовищі самців. Такими їх зробила еволюція. Самки відкладають яйця без запліднення жіночих яйцеклітин. Подібні прецеденти відомі в природному середовищі. Зокрема у такий спосіб розмножуються окремі породи риб, як, приміром, карасі, коли їхні самки позбавлені контакту з самцями.
Нещодавно ми виявили дибок і на Кельменеччині. Зокрема побачили їх на схилах, що прилягають до водосховища Дністровської ГЕС. На щастя, тут теж збереглися заповідні місця, що нагадують степову зону. Вони, як і в урочищі “Мальованка”, теж порослі кущами та ковилою.А саме цього й треба для повноцінного існування дибки.
Принагідно я поцікавився в Ігоря Скільського, чи є в цих істот вороги.
-Звичайно,-відповів фахівець. –До дибок охочі окремі види пернатих,зокрема сорокопуди тернові До речі, одного з них ми помітили і в урочищі “Мальованка”.
Дибки рятують себе від хижаків тим, що їх важко помітити в навколишніх зарослях, бо комахи мають смарагдове забарвлення.А ще тіла дибок схожі на розкарячені гілочки кущів або стебла рослин, що збиває їхніх ворогів з пантелику. Такий природний камуфляж є рятівним для згаданих істот,що теж є витівкою еволюції. Науковці називають це явище мімікрією.
-Чому дибка в наші часи стала рідкісною?
-По-перше, через надмірне розорювання людьми диких природних угідь. По-друге, через масове випасання худоби в місцях поширення дибок. Раніше їхня чисельність зменшувалася ще й внаслідок застосування інтексецидів.Але тепер хімізація стала дорогим задоволенням і аграрникам довелося відмовитись від неї, що слід лише вітати.
У декого може виникнути принагідне запитання:а чи варто людям з підвищеною увагою перейматися долею оцих цибатих коників?Моя відповідь на це однозначна: їх поза всяким сумнівом необхідно. захищати,адже дибка є прадавньою істотою, родовід котрої бере свій початок з ще з тих часів, коли землею ще гордо походжали динозаври та інші первісні істоти.Тож завдання кожного з нас – зберегти прадавню комаху для майбутніх поколінь. ІДибка повинна залишитися в природному розмаїтті планети та мати в ньому свою нішу.
Іцілком правильним було рішення природоохоронних органів нашого краю оголосити ареал поширення дибки поблизу села Заволока заказником місцевого значення. Питання про створення ентомологічної резервації рідкісної істоти давно назріло.
peredplata
