“Повертаюся з народного віча, заходжу в маршрутку і відразу ж чую цікаву розмову двох жінок приблизно шістдесяти років.”
Про це на своїй сторінці у Facebook пише одеський письменник Сергій Бригар:
“– Он просто хороший мальчік с інтєлігєнтной сємьі, да, то что он сєйчас дєлаєт нєправільно, но ето всьо по нєопитності, єму надо помочь, подсказать, а нє набрасиваться.
– А оні Порошенка любят, ім паталогічєскій лжец і вор бліже, чєм хороший чєловєк.
– Нє, ну я понімаю, что Зєлєнскій дєлаєт ошибкі.
– Дак а кто же іх нє дєлаєт?
– Ну да, нє до такой же стєпєні всьо плохо, чтоб «майдани» устраівать.
– Я вообщє говорю: он останавліваєт кровопролітіє, а ето самоє главноє, за ето єму можно многоє спісать.
Все, слухати далі стає неможливо. Втручаюся:
– Перепрошую, я чув вашу розмову, ви не будете заперечувати, якщо я висловлю свою думку?
– Да, конєчно, тєм болєє, ви нє одєсіт.
– Ні, ви знаєте, я одесит, і живу тут від самого народження.
Витріщаються на мене, мовчать.
– Так от, ви кажете, що він хлопчик з гарної родини, який не вміє, не має досвіду, але, перепрошую, якби керувати цією маршруткою сіла людина, яка не вміє цього робити, не має прав, і в результаті, перекинула б її, ви би як це сприйняли?
– Ну плохо, конєчно.
– А якби ви бачили, що якийсь неадекват за кермом от-от наробить біди, ви би спробували його якось зупинити?
Мовчать, кивають.
– Так от, президент моєї країни і його оточення ведуть її до катастрофи – до втрати суверенітету, і мені плювати, які в нього особисті якості, обставини, його вчинки дуже погані, злочинні, це просто необхідно зупиняти, злочинців потрібно зупиняти!
– Молодой чєловєк, ви радікал…
Та я знаю).“
Алла Гунченко
peredplata
