Ввечері йшов з роботи по бульварі і зайшов у кафе купити філіжанку кави. На касі була невелика черга (першою стояла бабуся, на вигляд або бездомна, або дуже незаможна, два молодих хлопців, чоловік середніх років і я). Так ось, ця бабуся сказала продавцеві, що вона замерзла і попросила налити їй стаканчик гарячої водички.
Я подумав, що продавець відмовить їй і попросить піти з кафе, але я помилився. Продавець приготував їй чай, навантажив повний пакет всякої випічки, упакував булку хліба, посадив за стіл і сказав, що зараз принесуть гарячий супчик. Бабуся, не вірячи в своє щастя, стояла і мало не плакала.
Так, як це зайняло якийсь час, ті, що стояли за бабусею, два хлопці, почали голосно обурюватися, кричати, що в кафе, в центрі міста, не повинні пускати, а тим більше обслуговувати всяких бомжів і всяку шушваль. Коли ж настала їхня черга замовляти, продавець, не звертаючи на них уваги, почав приймати замовлення у чоловіка, що стоїть за ними.
Два хлопці обурилися, що їх пропустили, отримали від хлопця-продавця відповідь: «Ми всяку шушеру не обслуговуємо».
Ви б бачили реакцію хлопців! Вони криками і образами зажадали покликати менеджера.
Коли прийшов менеджер і дізнався всю ситуацію, він просто виставив тих хлопців і попросив більше до них в кафе не приходити.
о. Роман Грицишин ©
peredplata
