В історії людства уряди деяких держав здійснювали такі жахливі злочини, які отримали назву “геноцид”. Декілька геноцидів відбулося у ХХ ст., і серед них – знищення гітлерівцями європейських євреїв (Голокост під час Другої світової війни 1939-1945 рр.), і знищення українського селянства сталінським режимом (Голодомор 1932-1933 рр.). За підрахунками істориків, жертвами Голокосту стали близько 6 мільйонів людей, а кількість загиблих від Голодомору так до кінця і не підрахована. Фахівці називають цифри від 4 до 7 мільйонів, і навіть більше.
Тоталітарні режими знищували мирних людей, у тому числі жінок, дітей, старих, інвалідів. Від наших сучасників інколи можна почути: а чому люди давали себе знищити і не намагалися чинити дієвий опір? Спробуймо розібратися у цьому непростому питанні. Почнемо з євреїв. Напередодні нападу гітлерівської Німеччини на Польшу у 1939 р. у польських містах з найбільшою кількістю єврейського населення побував один із лідерів сіонізму Володимир (Зеєв) Жаботинський. Він попереджав своїх одновірців про смертельну небезпеку і закликав негайно виїжджати до Палестини, де створювати єврейську державу і власну армію, здатну захистити свій народ. На жаль, переважна більшість польських євреїв цей заклик не почула або проігнорувала. В результаті під час війни гітлерівці знищили майже все польське єврейство. А за ним – і євреїв майже всіх інших окупованих країн (за винятком Фінляндії, Албанії й Болгарії – там не дали це зробити і прості люди, і державні органи, і релігійні діячі).
Досить ефективною виявилася нацистська пропаганда. Населення окупованих гітлерівцями країн вона налаштовувала проти євреїв, звинувачуючи їх у всіх бідах, яких в своїй історії зазнавали ці народи. Роздмухуючи антисемітські настрої, окупанти матеріально стимулювали тих, хто видавав євреїв їм на розправу. Натомість люди інших національностей, які намагалися врятувати нещасних, самі потрапляли під жорстокі репресії. Розстрілювали не лише безпосереднього рятівника – главу сім’ї, але і всіх його близьких, у тому числі й дітей. Тому рятувати євреїв погоджувалися в основному мужні люди, виходячи зі своїх гуманних поглядів або релігійних переконань. Правда, були й такі, які керувалися меркантильними мотивами, отримуючи за порятунок гроші або коштовності від врятованих євреїв.
Дієвою виявилася геббельсівська пропаганда і в єврейських громадах. Нацисти облудно обіцяли сконцентрувати єврейське населення в гетто, щоб “вивезти до Палестини”. Окупанти створювали в гетто “юденрати” (“єврейські ради”) і “службу порядку” (єврейську поліцію), котрі допомагали тримати населення цих місць у покорі. Замість Палестини людей звідти вивозили в табори смерті, або ж на розстріли в сусідні ліси чи яри. Там, де в’язні гетто створювали підпільні організації й встановлювали зв’язки з антигітлерівським підпіллям, що діяло на волі, спалахували повстання. Найбільш відомим з них було повстання у Варшавському гетто 1943 року. Значно менш широка громадськість знає про єврейське повстання у Янівському концтаборі у Львові – там зброю повстанцям передала українська поліція, а частина поліцейських долучилася до повсталих євреїв і разом з ними загинула у сутичках з гітлерівцями. Це окремі випадки, їх було дуже мало.
Слід підкреслити, що євреї зробили правильні висновки з жахливої трагедії, що сталася з їхнім народом у 40-х роках ХХ століття через злочинну політику нацистів. Після війни вони відродили свою державність, й новий Ізраїль створив міцні збройні сили – Армію оборони Ізраїлю, в якій служать всі громадяни цієї держави, здатні тримати зброю в руках – і чоловіки, і жінки. Всі спроби противників Ізраїлю знищити єврейську державу розбивалися вщент при зіткненні з цією однією з найкращих армій сучасного світу. Євреї зрозуміли, що по-справжньому вони зможуть захистити себе лише самі, не сподіваючись на допомогу когось іншого.
А чи зрозуміли це українці? Сталінський режим у 1932-1933 рр. організував Голодомор, ставлячи перед собою декілька цілей. Одна із них – назавжди знищити будь-яку можливість волелюбних українців зі зброєю в руках захистити свою свободу і незалежність. Впродовж 20-х років чекісти разом з червоноармійцями проводили регулярні обшуки в українських селах, вилучаючи всю зброю, котра залишилася з часів Першої світової війни та Визвольних змагань 1917-1921 рр. Знищувалися залишки повстанських загонів, які діяли у Холодному яру та у деяких інших місцевостях ще декілька років після завершення масової боротьби за незалежність України.
Коли чекісти побачили, що особливих сил для могутнього повстання в Україні не залишилося, тоді й далі зрозуміти Кремлю, що можна безкарно вилучати хліб в українського селянства. Це і було зроблено у 1932-1933 рр. Правда, подекуди стихійні повстання все ж спалахували, але проти селян, озброєних косами і вилами, кидалися броньовики та артилерія, і ці виступи швидко придушувалися. А голод довершив те, чого не зробили червоноармійські кулемети. У селянства не залишилося сил, щоб вести успішну боротьбу за власні інтереси проти до зубів озброєної Червоної армії та внутрішніх військ…
Нині Україна вже сьомий рік веде виснажливу боротьбу з московським агресором, який у черговий раз хоче поневолити нашу країну. У цій російсько-українській війні, названій “гібридною” – більше значення мають не дії на фронті, а боротьба за розум і серця українців, які веде облудна путінська пропаганда. На жаль, серед певних категорій українського населення вона досягає помітних успіхів. Це видно у перемозі на місцевих виборах в східних (й не лише!) регіонах Україні кандидатів від проросійської партії ОПЗЖ. Активна робота телебачення, контрольованого кумом Путіна Медведчуком розкладає зсередини Україну, підриває волю українців до опору агресору.
А влада не протиставляє такому пропагандистському наступу противника своєї дієвої пропаганди. І переважна більшість громадян нашої держави повинна зрозуміти: ворог готує нам новий геноцид, за масштабами ще більший, ніж Голодомор, то це означає – висновків з уроків історії українці не зробили. Йдеться про порятунок народу, саме існування якого заперечує сучасна російська влада. І це потрібно завше пам’ятати!
Ігор Буркут, політолог
peredplata
