На фронті кожного дня бойовики – російські найманці – стріляють по українських позиціях, наші воїни несуть втрати. Але у ЗМІ про це повідомляють якось побіжно, якщо взагалі повідомляють. Проте вже декілька днів поспіль детально обговорюють. як 20 березня маніфестанти, які протестували проти несправедливого суду в Україні, розписали фасад Офісу президента на Банковій. Ще й вікна побили.
Вся увага журналістів прикута до форми протесту, але не до його змісту. А зміст надзвичайно важливий: в Україні немає справедливого суду, за грати кидають справжніх патріотів, а зрадники продовжують сидіти у високих кабінетах і визначати державну політику. Рядові громадяни вимагають негайно провести судову реформу, а також звільнити із займаної посади Генерального прокурора Венедиктову. Іде війна, яка у будь-який момент може поширитися на інші регіони України, а влада карає тих, хто захищає Україну, але не тих, хто здає національні інтереси заради якихось своїх особистих вигод…
Протестний рух в Україні зростає, і причин тут чимало. Крім несправедливого суду, українців дістало падіння їхнього життєвого рівня на фоні постійного зростання цін та комунальних платежів. А в умовах карантину значна частина громадян позбавлена можливостей заробити грошей на елементарне виживання. Люди скаржаться, що їм вже на хліб не вистачає. У пресі були повідомлення, що від недоїдання деякі літні люди втрачають свідомість, а лікарі стривожені їхнім станом – організми нещасних ослаблені, що в період пандемії є дуже небезпечним.
Невдовлення багатьох українців викликає і той факт, що влада затягла час з вакцинацією населення, що призвело до значного зростання захворюваності і посилення карантинних обмежень. Непрофесійність владної верхівки вже приховати неможливо, і кожен новий тиждень її “діяльності” лише поглиблює існуючі проблеми замість того, щоб вирішувати їх. А це означає, що протестний рух зростатиме й набуватиме все радикальніших форм. У поглибленні хаосу зацікавлені насамперед наші противники, які можуть скористатися безладом для введення своїх військ в охоплені безвладдям регіони під приводом “наведення там порядку”. І зацікавленим є олігарх Ігор Коломойський, який боїться видачі американському правосуддю. Порятунок для себе він бачить лише під крилишком Владіміра Путіна. Російському ж президенту потрібний не сам олігарх, а його гроші, які ще не встигли конфіскувати американці.
Таким чином, Україна все глибше поринає в кризу, і різні сили провокують таке сповзання для реалізації власних інтересів. а нам необхідно враховувати серйозність ситуації й не вестился на телевізійні картинки, котрі лише відволікають від справжніх проблем, підміняючи їх не суттєвими деталями.
Ігор Буркут, політолог
peredplata
