Колекція старожитностей Івана Снігура зникає безслідно (Продовження)

Як засвідчують події, праця редакції газети «Час» приносить перші конкретні результати. Днями у Чернівецькому краєзнавчому музеї відкрилася виставка речей з колекції Івана Снігура.

Директорка музею п.  Яворська повідомила, що Іван Назарович  ще за життя залишив деякі речі у музеї.  Дещо продала їм його дружина після смерті. І насамкінець, чимало передав теперішній власник – розпорядник спадком Снігура, його родич Сергій. Зокрема, були виставлені роботи Майстра з лозоплетіння, писанки, ткані та вишиті рушники, верітки і ї. п.

Хоч не всі вони мають високу цінність, але сподіваємося, що ці речі уже збережені для Чернівців і Буковини на віки. Бо у своєму виступі на відкритті виставки пан Сергій повідомив, що після смерті Снігура зібралася родина на нараду, де вирішила колекцію продавати.

Тож тепер містові та області варто б докласти зусиль, аби все цінне, що ще збереглося, придбати і зберегти.

За життя Івана Назаровича очільники краю не змогли усвідомити, яке багатство для нащадків зібрав Снігур. Тому не вміли ним скористатися. Хоча не всі так діяли…

Як не дивно, музей старожитностей Івана Снігура ще з 2008 року діяв у Севастополі в Криму. Вірніше, у селі Чорноріччя, в околицях кримського міста. Ще за життя Іван Назарович передав більше 200 різних речей ентузіасту з Чернівців Михайлові Козменюку. Цей чоловік ще у 70-і роки минулого століття переїхав з Буковини до Криму. Дуже настальгував за рідним краєм. І збирав кожну річ, яка б нагадувала йому про Чернівці та область.

Познайомився зі Снігуром. Розповів йому про плани створити приватний музей старожитностей Західної України. Іван Назарович повірив і довірився панові Михайлові. Тому багато чого зі своєї колекції йому й віддав безкоштовно. І у 2008 році Козменюк віддав свою заміську садибу у Чорноріччі під музей побуту Західної України (Буковини).

Назвав його іменем Івана Снігура. Тож прижиттєва мрія Майстра про музей свого імені здійснилася. Хоча тільки наполовину. Бо він хотів, аби такий музей був у Чернівцях. Але добре, що зараз він є у Криму.

Після загарбання Криму російськими фашистами у 2014 році, цей музей було пограбовано. Його відімкнули від зв’язку і заборонили діяльність. На той час власник музею Михайло Козменюк помер. Але родина все ж відновила роботу його дітища. Уже у 2015 році цей музей у  Чорноріччі знову запрацював. Чимало сили для його відновлення доклала донька Іванна. І наперекір діям загарбників музей Івана Снігура у Криму діє. Туди ходять відвідувачі.

А у Чернівцях його нема і вже не буде.

Шкода.

На світлинах ви можете побачити фрагменти кімнати Івана Назаровича у Чернівцях. Всі вони були заставлені дорогоцінними старожитностями, які збирав Майстер все життя. На стінах – картини видатних художників. Уже видно першу підміну.

Пам’ятаєте, раніше я описував історію картини Устияновича за твором Ольги Кобилянської «У неділю вранці зілля копала». Вона висіла на тому місці, де зараз висить портрет жінки. Фарби і розмір у них однаковий.

Збоку висіли ще дві картини Артура Кольніка. На одній зображена стара жінка. На іншій – фрагмент міста, виконаний у стилі кубізму. Чи вони є зараз на своїх місцях, мені не відомо.

(Далі буде)

Петро Кобевко