ДРАКОН ШУКАЄ ПОЖИВИ

У китайській міфології дракон – це добра істота, яка приносить удачу, багатство, владу. Недарма дракона зображували на прапорах Китайської імперії до 1912 року. Нині КНР використовує іншу символіку – комуністичну, проте китайці продовжують називати себе “дітьми дракона” – цієї “доброї істоти”. Але європейці за традицією вважають драконів втіленням сил зла, і у сучасному світі можна наочно переконатися у тому, хто правий у своїх оцінках цієї казкової тварини.

Нині Китай досяг небаченої раніше економічної могутності й має величезні фінансові засоби, які використовує для посилення свого політичного впливу у всьому світі. Йому вже вдалося поставити під свій повний контроль декілька африканських держав, отримати сильні позиції внизці країн Азії та Латинської Америки. Тепер китайці значно активізувалися в Центральній та Південно-Східній Європі. Вони надають кредити і беруть участь у реалізації різних проєктів у Чехії й Угорщині, але найбільшу увагу приділяють країнам Західних Балкан – Боснії і Герцеговині, Сербії й Чорногорії. 

Китай використовує різні методи проникнення в економіку цих держав. Насамперед, виділяються гранти, надаються позики, китайські компанії вступають у капітал компаній місцевих. А завершується така операція викупом місцевих компаній китайськими партнерами. За підрахунками спеціалістів, з 2009 року в регіоні Китай з цією метою витратив 14 мільярдів доларів. Значно більше він вкладає в реалізацію інфраструктурних, енергетичних і телекомунікаційних проєктів – понад 50 млрд. доларів. Дороги, порти, електростанції китайці будують швидко і якісно. Здавалось би, європейці повинні радіти і дякувати “дітям дракона” за їхню роботу. Проте дракон добрий лише для китайців, європейцям же він показує міць своїх зубів і пазурів.

Спочатку у Пекіні добре вивчають країну, яку вони збираються взяти під свій контроль. Потім туди вирушають симпатичні усміхнені посланці китайської влади з валізами, наповненими грошима. Вони вже знають, в які кабінети треба заносити ці “знаки подяки”, і в якій кількості. А місцеві корумповані чиновники швиденько підписують необхідні документи, які надають різноманітні привілеї китайським партнерам. При цьому грубо порушується законодавство країни, куди дракон вже простягнув свої лапи, чим закладаються основи подальшого розхитування влади.     

У кінцевому підсумку компанії, що опинилися в китайських руках, перестають обслуговувати суспільство, в якому працюють, а спрямовані лише на задоволення інтересів Китаю і місцевих олігархів – саме з ними Пекін підтримує найтісніші стосунки. Особливу тривогу фахівців викликає те, що китайці реалізують проєкти, які завдають великої шкоди екології й цим закривають шлях Сербії, а також Боснії і Герцеговині до Європейського Союзу. А цим державам Західних Балкан вступ до ЄС був обіцяний в найближчому майбутньому.

Цей негативний досвід необхідно враховувати українцям. На жаль, “Слуги народу”, які нині при владі у Києві, розвивають міжпартійні зв’язки з Комуністичною партією Китаю і навіть вважають її для себе “зразком”. Чомусь київська влада не робить висновків з того, що Пекін тихцем підштовхує Москву до розширення агресії проти України. Китайці у цьому мають власний інтерес: росіяни внаслідок відкритої агресії потраплять вже не під слабенькі санкції Заходу, а отримають справжній удар. Москву виключать із SWIFT, заборонять їй експорт нафти і газу, і конфіскують вкрадені Путіним і його мафією трильйони доларів в іноземних банках. Кремлівський режим тоді неминуче впаде, а китайці без війни повернуть собі Далекий Схід і заберуть Сибір.

Апетити китайського дракона величезні, Пекін рахується лише з власними інтересами і цей факт необхідно знати і не фантазувати на тему “дружби з великим Китаєм”. Українцям же варто ретельно вивчати Китай, готувати спеціалістів з китайської мови, історії, культури і сучасної політики. Ми маємо власні державні інтереси, і відносини з КНР потрібно будувати так, щоб насамперед забезпечувати захист свого і використовувати суперечності Китаю з нашими ворогами у власних інтересах. Для цього потрібні висококваліфіковані фахівці, а з цим у Києві, на жаль, існують великі проблеми. Надіємося, що у недалекому майбутньому ситуація тут зміниться кардинально.

Ігор Буркут, політолог     

 

Новини Партнерів