ГАЗОВА ЗБРОЯ РОСІЇ

Холодно, а попереду ще зимові холода. Різко зростає споживання газу, а разом з ним і зростають ціни на цей продукт. Україна залежна від російського газу, а Москва робить все для того, щоб ми відчули його гостру нестачу. Для цього збудовано газопроводи в обхід України. Вже діє “Північний потік – 1”, що постачає газ у Німеччину, доводиться до ладу і “Північний потік – 2”, зупинити роботу над яким не вдалося навіть Сполученим Штатам Америки. Діє також Південний потік, яким через Туреччину росіяни качають газ на Балкани і далі.
 
На території України ще в часи СССР збудовано велетенські газосховища, які дозволяли накопичувати цей продукт заздалегідь і взимку постачати його споживачам. Цього року його туди закачали значно менше, ніж раніше. Відтак цілком реальними виглядають проблеми нестачі газу зимою. Як Росія веде “газові війни”, вимагаючи політичних поступок в обмін на постачання енергоносіїв, ми знаємо дуже добре – пережили таке, і не раз. Нині настала черга Європи впритул познайомитись з російським газовим шантажем.
 
На жаль, європейські політики виявилися також корумпованими – не тільки постсовєтські. І стратегічного мислення у них виявилося не більше, ніж у наших, “ріднесеньких”. Європа абсолютно бездарно потрапила у путінську газову пастку, опинившись у небезпечній залежності від Росії. Особливо залежною виявилася Німеччина. Під розмови про “небезпеку ядерної енергетики” німці одну за одною зачиняли свої атомні електростанції. А в рамках боротьби зі шкідливими викидами в атмосферу відмовилися від використання вугілля на більшості теплоелектростанцій. Тому зросло використання газу, а його майже монопольно постачає туди Росія. Берлін опинився в залежності від Москви, хоча міг обрати інший варіант – американський скраплений газ, для прийому танкерів з яким потрібно було побудувати відповідну інфраструктуру в німецьких портах. Але німці вирішили зекономити, натомість потрапили у пастку.
 
А поляки, наприклад, цього уникли. Вони відмовились  від російського газу на користь американського, і зараз виграють навіть у ціновому відношенні: росіяни шалено накручують ціни на свій газ. Значно менше інших європейців за цей продукт платять лише серби і угорці, адже Сербія і Угорщина підтримують Росію в багатьох її діях. А російський газ вони отримують через Туреччину. За його транзит Москва платить Анкарі, а турки використовують ці гроші для фінансування своїх збройних сил, які наносили удари росіянам в Сирії і російським союзникам вірменам під час вірмено-азербайджанської війни за Нагірний Карабах.
 
А Європа платить величезні кошти Росії за її газ, і Путін цими грошима фінансує антиєвропейські акції, спрямовані на розвал НАТО і ЄС. Йому вистачає також на переозброєння своєї армії, що веде бойові дії проти України і готується до великої війни за контроль над всією Європою. Колись Ленін говорив, що капіталіст може продати нам мотузку, на якій ми його і повісимо. Відчувається, що Путін не лише вірний сталінець, але і вірний ленінець. У справі купівлі тієї самої мотузки, за яку платить газом.
 
Створюючи проблеми з теплоносіями напередодні зимових холодів, Москва готується висунути європейцям ультимативні вимоги. Мовляв, ми вас забезпечимо газом повністю, а ви натомість зніміть з нас санкції й не заважайте нам поглинати Бєларусь і розгортати наступ на Україну. Здається, що небезпеку такої “газової війни” по-справжньому відчувають лише українці і американці. А в Європі дотепер ще не зрозуміли, що в Кремлі сидять не відповідальні політики, що керуються міжнародним правом, а звичайні бандити і мафіозі. І розмовляти з ними можна лише з позиції сили – нічого іншого вони не розуміють. Якщо серед європейських політиків ще залишилися світлі голови, вони повинні негайно позбавлятися критичної залежності від російського газу, інакше отримають від Росії те, що вже отримали українці, а може й ще більше.
 
Ігор Буркут, політолог  

peredplata