Є в Росії таке свято – День національної єдності. Відзначають його 4-го листопада на честь події далекого XVII-го століття, коли ополчення на чолі з Мініним і Пожарським примусило військо Речі Посполитої залишити Москву. Цьогоріч святкування виявилося особливим: саме цього дня президент РФ Путін і узурпатор президентської посади в Білорусі Лукашенко підписали чергові документи про створення Союзної держави Росії і Білорусі. Перший документ про її створення підписували ще Єльцин з Лукашенком влітку 1999 року, і з того часу ця ідея обростає все новими і новими папірцями, як курчатко пір’ям.
Путін нині надає ідеї “Союза” особливого значення. Він всіма можливими і неможливими засобами намагається відродити давно померлий СССР. Для цього навіть війну проти України розпочав 2014-го року, але реанімувати розкладений труп “імперії зла” йому ніяк не вдається. Останнім часом Москва активізувала свою діяльність, спрямовану на поглинання Білорусі з метою повного включення її до складу Росії. Але їй це зробити нелегко. Багато білорусів прагне жити у власній державі й не бажає перетворення своєї Батьківщини на одну із задрипаних російських провінцій. І Лукашенко вчепився мертвою хваткою у президентське крісло. Він повновладний хазяїн Білорусі, а в разі поглинання її Росією перетвориться на одного з багатьох російських губернаторів. За старою московською традицією не лише простолюд вважався “рабами його царської величності”, але й навіть бояри. А хто ж хоче з ясновельможного пана раптом перетворитися на раба?
Проте чекісти з Луб’янки обламують і не таких, як “хазяїн всія Білорусі”. Москва скористалася масовими протестами білорусів проти фальсифікації президентських виборів 2020 року, і добряче розхитала фотель під лукашенковою сідницею. Переляканий Аляксандр Ригоравіч навіть з автоматом побігав, щоб всі побачили – без бою влади він не здасть. А своїх сторожових псів із силових відомств кинув проти мирних демонстрантів. На допомогу білоруським катам Москва відрядила своїх спеціалістів з нелюдських тортур, і спільними зусиллями їм вдалося залякати тих, хто піднімався на боротьбу проти озвірілого диктатора.
Руками Лукашенка путінська чекістсько-кримінальна мафія придушила масовий рух білоруських патріотів, задавила у зародку національне відродження, яке охоплювало сотні тисяч людей. Саме таке завдання Путін і міг поставити перед своїми підлеглими. І національний рух придушено, і мінський диктатор остаточно дискредитований в очах білоруської громадськості. Це значно полегшує і майбутнє відсторонення Лукашенка від влади, і паралізує боротьбу національних сил за збереження білоруського суверенітету. Так здається господарю Кремля.
Підписані 4 листопада 2021 року документи ще не означають, що Союзну державу Росії і Білорусі створено насправді. Необхідно розробити і прийняти десятки законів, щоб було створено єдиний державний апарат, і він почав успішно працювати. А для цього потрібен час, і Москва його має. Адже всю цю трагікомедію із “союзною державою” Путін влаштовує, щоб зберегти владу у своїх руках навічно. Його президентський термін в Росії завершується 2024-го року, саме тоді й повинна запрацювати “союзна держава”. А хто її має очолювати? Правильно – “національний лідер всіх росіян Владімір Владіміровіч Путін”! Така перспектива гріє його душу. А чи від неї хоч трохи тепла перепадає рядовим громадянам Росії і Білорусі? Дзуськи!
Як ревіло від щастя московське бидло у 2014 році, захлинаючись у шмарклях і сльозах під вигуки “Крим наш!” А що отримало, крім суттєвого падіння свого життєвого рівня і міжнародних санкцій, які вдарили практично по всіх росіянах? Якщо Росія ще анексує Білорусь, то санкцій на неї накладуть навіть більше, аж до найболючіших. Дехто з росіян починає це розуміти, відтак і особливої радості у суспільстві не відчувається з приводу тієї самої “союзної держави”. А у білорусів любові до “матінки Росії” ці кремлівські ігрища зовсім не викликають. Реанімуючи труп “імперії зла”, Путін лише додає проблем своїй країні, заражає її трупною отрутою. Сучасна РФ неминуче опиниться там, де лежить зогнилий кістяк царської імперії, і остаточно згниває труп СССР.
Ігор Буркут, політолог.
peredplata
