Головним критерієм у виборі роботи для українців — як на батьківщині, так і за кордоном — є рівень заробітної плати.Водночас лише 9,1 % опитаних сервісом OLX Робота готові переїхати за кордон заради працевлаштування. RFI Українською розповідає про зарплатні очікування українців, тенденції пошуку роботи серед біженців та відмінності між країнами.
Від 20 до 50 тисяч гривень на місяць — саме таку суму зарплати більшість українців назвали прийнятною, повідомляє RFI Українською з посиланням на аналіз опитування, проведеного OLX Робота.
За яку зарплату готові працювати:
- до 10 тис. грн — 4%;
- 10−20 тис. грн — 14,6%;
- 20−30 тис. грн — 27%;
- 30−50 тис. грн — 33%;
- понад 50 тис. грн — 21,4%.
Повідомляється, що у майже третини опитаних за останній рік зросли фінансові очікування, у 46% — залишилися на тому ж рівні, а 23 відсоткам довелось знизити планку.
Щодо критеріїв при виборі роботи, то ключовим фактором залишається рівень зарплати. На другому місці — гнучкий графік, і на третьому — стабільність компанії.
Кожен п’ятий з опитаних не проти переїхати в інше місто України заради кращої роботи. Третина готова розглядати такий варіант лише за вигідних умов. А от половина не готова пакувати валізи та змінювати місце проживання.
Задоволеність роботою
Понад 47% опитаних українців мають постійну роботу, ще 14% — працюють тимчасово або на фрилансі. А от кожен третій нині у пошуках роботи і майже 9% — безробітні.
Найбільше серед працевлаштованих у сферах торгівлі, будівництва, виробництва та логістики. Середній вік працюючих — 31−50 років.
Водночас серед тих, хто вже працевлаштований, лише 22% задоволені своєю роботою. Натомість 59% респондентів вважають свої перспективи на ринку праці непевними, і лише 8% відчувають стабільність.
Понад дві третини вважають, що саме держава має створювати більше можливостей для професійного розвитку.
У коментарі RFI Українською киянка, мама двох тінейджерів Юлія Ібрагімова, яка активно шукає роботу, розповіла — тенденція, що зараз відбувається на ринку праці принаймні у Києві, невтішна. Нерідкість, коли роботодавець запрошує на одну вакансію, але намагається цим кандидатом «закрити» ще дві чи три посади.
«При цьому по обов’язках ти розумієш, що виконуватимеш додаткову роботу, але без доплати. От, приміром, я намагалась повернутися до своєї професії — менеджер з продажу. Для цієї посади зазвичай практикується невелика ставка, але гарні відсотки з продажу. Таким чином працівника мотивують робити гарний чек. Заробляє менеджер з продажів, заробляє власник компанії. Але що зараз пропонують? Ставку у 20 тисяч гривень, але низький відсоток від продажу. А от плани з продажу ставлять нереальні. Приміром, мала я співбесіду із компанією, яка займається харчовими продуктами. Мені озвучили план продажів — мільйон гривень на місяць. Причому середній чек замовлень у них — півтори тисячі гривень. Це скільки клієнтів за місяць я маю обробити, щоб “принести” їм мільйон?», — говорить Юлія Ібрагімова.
Киянка говорить, що до повномасштабного вторгнення на такій самій посаді мала ставку і плюс 10% від суми замовлення. У цілому було приблизно дві тисячі доларів на місяць. Нині «програм максимум» — 35 тисяч гривень.
Кілька тижнів тому у мене взагалі був “шикарний” діалог з потенційним роботодавцем. Пропонували йти секретарем, навіть не офіс-менеджером. Знаєте, яка зарплата? 20 тисяч гривень. Але при цьому мене просили закрити обов’язки кур’єра, вантажника, помічника бухгалтера і вести CRM відділу продажів та знати С1 і дві іноземні мови. Ну і вища освіта, само собою. Як можна прожити у столиці з двома дітьми на 20 тисяч гривень? Якщо ми віднімемо від цієї суми комуналку, яку я маю взимку платити шість тисяч, у мене залишається чотирнадцять. Харчування, одяг, школа, медикаменти… Тут вже не йдеться про комфортне життя — мінімальні базові потреби навіть не будуть закриті,
— каже Юлія.
А як за кордоном
Згідно з даними опитування OLX Робота, праця за кордоном не дуже приваблює українців. Виїжджати за межі країни готові лише 9,1% опитаних, ще третина — розглядає можливість роботи за кордоном у найближчі 1−2 роки. А 57% не планують виїжджати.
Водночас українські біженці, які перебувають за кордоном, поступово працевлаштовуються на місцевих ринках. Так, за даними ЗМІ, роботу у ФРН знайшли майже 272 тисячі українських біженців. У порівнянні з 2024 роком кількість українців, які мають роботу та сплачують внески до фондів соціального страхування, зросла на 80 тисяч. Натомість як безробітні в Німеччині зареєстровані 217 тисяч українців. З них 58% шукають роботу на рівні, що не вимагає професійної освіти, і тільки 36% шукають кваліфіковану роботу.
Що стосується, приміром, Польщі, то, як повідомляла RFI Українською, українські біженці створили 2,7% ВВП у цій країні у 2024 році. Рівень зайнятості серед українців зріс з 61% до 69% за рік. Втім, на жаль, багато біженців виконують роботу, яка не відповідає їхньому рівню освіти, і лише третина випускників університетів обіймають посади, що вимагають наявності наукового ступеня.
У нещодавньому дослідженні Інститут ifo (Information und Forschung, Мюнхен) йдеться про те, що українські біженці віддають перевагу країнам із кращими можливостями працевлаштування, а не країнам із вищими соціальними виплатами.
Перспектива отримати роботу, що відповідає їхнім кваліфікаціям, та вищий рівень зарплати мають значно сильніший вплив на біженців, ніж соціальна допомога чи виплати на дітей. Ми бачимо, що відмінності у рівнях заробітної плати відіграють майже в чотири рази більшу роль у виборі країни, ніж різниця у соціальних виплатах. Це, звісно, не означає, що соціальна допомога взагалі не має значення,
— пояснює Пануу Поутваара, директор Центру з питань міграції та економіки розвитку Інституту ifo.
Можливості для працевлаштування та вищі зарплати є вирішальними факторами навіть для тих біженців, які нині залишаються безробітними.
За словами президента Всеукраїнської асоціації з міжнародного працевлаштування Василя Воскобойника, ситуація на ринку праці для українців відрізняється між країнами. Приміром, Польща робить ставку на прості вакансії без вимоги підтвердження дипломів, тому у цій країні великий відсоток працюючих українців. Натомість Німеччина орієнтується на кваліфікованих працівників зі знанням мови, тому у цій країні відсоток менший.
Воскобойник зазначає, що найпростіше знайти роботу в Польщі, Чехії, Словаччині, натомість найважче — у країнах Північної Європи, у першу чергу через мовний бар’єр. Також українцям з високою кваліфікацією нерідко доводиться працювати на низькокваліфікованих роботах через тривалу та складну процедуру визнання українських дипломів і мовний бар’єр.
peredplata
