Нарешті в Україні знайшовся політик, який прямим текстом послав всіх дурнів поганими дорогами до історичного забуття.
Але чи його слова стануть справжніми ділами, покажуть люди і час.
Народний депутат України Олександр Шевченко сьогодні знаний у нас та в Європі також, як один із співвласників гірськолижного курорту «Буковель». Вже двічі обирався до верховної ради.
Перший раз – у травні 2014 року. Саме тоді обирали президентом Петра Порошенка. На його місце у ВР пройшов Олександр Шевченко. Через півроку були вибори знову. І знову Прикарпаття обрало Шевченка депутатом. Цього разу навіть на місце, де раніше сидів Петро Порошенко, сів Шевченко. Ніби якийсь фатум переслідує президента.
Сам Шевченко цього не приховує. Він прямим текстом каже, що піде на вибори президента, якщо виграє праймеріз у партії УКРОП.
– У 2019 році я піду на вибори, – впевнено каже Олександр Леонідович. – Виграю їх. І знову ж таки сяду на місце Петра Олексійовича Порошенка, яке він займав до того часу. У нас з ним різні шляхи. Я пішов з бізнесу у політику. А він навпаки – з політики у бізнес.
Хто він? Цей відносно молодий політик і бізнесмен, який дозволяє собі зробити виклик діючому президентові ще задовго до виборів.
У Чернівецькій області Олександра Шевченка знають не гірше, ніж на його рідній Івано-Франківщині. Бо біографія цього політика пов’язана з Буковиною.
Отож народився Олександр Шевченко 8 квітня 1971 року у місті Коломия Івано-Франківської області. Вчився у школі, після закінчення якої вступив до ГПТУ-14. Тоді були модними професії, пов’язані з розвитком радіо. Тож у 1989 році з відзнакою закінчив училище. Майстрував, але недовго, саморобні радіоприймачі. І у тому ж році вступив до Чернівецького державного університету на фізичний факультет за спеціальністю «Рідіотехніка».
Під час навчання в університеті працював монтажником радіоапаратури на Коломийському деревообробному заводі.
У 1995 році закінчив ЧНУ та дістав фах радіоінженера.
Більше 10 років працював на Буковині. Спочатку менеджером підприємства «Аускопрут». А згодом директором ВКФ «Кварта».
Ще під час навчання в ЧНУ у бурхливі 90-ті роки Шевченко, як і більшість українців Західної України змушений був підробляти. Він їздив з товарами до Польщі. Тепер згадує, як тоді було небезпечно.
– Якось ми везли до Польщі тюлі, – згадує Олександр Шевченко. – І митники їх конфіскували. Повертатися додому ні з чим не дозволяла гордість. Працювали там якийсь час. Їли саму картоплю з сіллю. Але вижили.
Перші кілька тисяч доларів заробив у 1993 році. Вклав їх разом з колегами у справу. Купували молоко у селян. Виробляли козеїн. Тоді мали таких 38 підприємств. Добре заробляли.
На початку 2000-х років Олександр Шевченко захопився лижами. Хоч в Україні тоді були лижні траси на Драгобраті, у Львівських Карпатах, у Верховині і т. д. Але вони не мали доброї інфраструктури та відповідного менеджменту. Тоді була зареєстрована компанія «Скорзонера» на території Яремчанської міськради. Це був початок великої будови надсучасного курортного містечка.
– Це біля села Поляниця, – згадує Олександр Шевченко. – Село тоді було депресивне. Доріг ніяких. Люди рубали підпільно ліс. І з цього жили. Нас сприйняли недовірливо. Казали, що будемо знищувати Карпати. А сталося навпаки. Зараз тут втричі зменшилися незаконні вирубки дерев. І висаджуємо втричі більше.
Очисні споруди на Буковелі настільки досконалі, що після них у воді розводиться форель. Це королівська риба може жити винятково в чистій воді.
Шевченко з гордістю говорить, що воду на Буковелі можна вживати з крану, без очищення. Зараз тут збудовані прекрасні готелі та комплекси, прокладено 65 км лижних трас будь-якої складності.
Торік на Буковелі відпочивали більше 2 млн. людей. З них кожний четвертий – іноземець. Особливо полюбляють відпочинок на Буковелі туристи з Молдови, Румунії, Болгарії, Угорщини, Польщі, Австрії.
Кажуть, що тут високі ціни. Але поряд з цим на підйомниках черги, у готелях дефіцит вільних місць. Попит диктує пропозицію.
Але не одним Буковелем живе народний депутат України Олександр Шевченко. Його болить держава і нація, яка ніяк не може вирватися з бідності. Колись казали, що наші сусіди росіяни мають дві проблеми: дороги і дурнів.
А в Україні ще з’явилася третя: дороги, дурні та ті, хто вказує напрямки – дороги.
– Змінити треба не тільки дороги, – вважає Шевченко, – а й наше ставлення до життя. Дурнів зі влади треба вигнати. І збудувати нові добротні дороги. І не розкрадати гроші на будівництві.
Аби це не були пусті слова, на Буковелі взялися до роботи. За короткий час зробили такі під’їзди, які нічим не поступаються європейським. Навіть у найбільші морози та снігопади дорога на Буковель чиста і суха.
Далі більше. Шляховики з Буковеля зробили прекрасні асфальтівки. Вони якісні і… дешеві.
– Фірми Буковеля будують дороги втричі дешевше за інші, – ділиться досвідом директор. – В Україні 1 км доріг будують за 1 млн. доларів. Ми будуємо від 200 до 300 тисяч доларів. Можете собі уявити, які великі крадіжки на дорогах панують досі. Ще й вони дають гарантії на 3 роки. Ми гарантуємо 10 років.
Минулого року Прикарпаття і Львівщина отримали якісні дороги. Той рік став роком доріг. Розмах дорожньої фірми Буковеля «ПБС» насторожив крадіїв. Вони залишаються без дармових грошей, якщо надалі так піде. Шевченко вважає, що за правильним вкладанням коштів та сумлінним ставленням до роботи за 5 років в Україні можливо прокласти основні транспортні магістралі. Але тут недоброзичливці почали шкодити. Зокрема, перед Львовом недобудованими залишилося 20 км доріг. Чиновники в області знаходять різні перепони, аби Шевченко їх не робив. А потім козиряють цим. Мовляв, бачите ями на дорогах? Це Буковель не може збудувати.
Брехня! Зможе і збудує. І не тільки при в’їзді до Львова, а й по всій Західній Україні.
Чимало добрих благодійних справ вчинив директор Буковеля. Він створив свій благодійний фонд, з якого допомагає тим, хто потребує. Наприклад, на ліки пенсіонерам спрямовуються кошти. Також чимало грошей іде на Збройні сили України. Якщо не годувати свою армію, то доведеться потім годувати російську. А Шевченко хоче допомогти своїй – українській.
Діти і спортсмени особливі мають пріоритети у Благодійного фонду Олександра Шевченка. Вони безкоштовно вчаться кататися на лижах, мають знижки на оплату послуг Буковеля.
– Моя мета – потрапити у рай, – цілком серйозно говорить Олександр Шевченко. – Але туди без добрих справ, без допомоги, любові до людей, мабуть, ще ніхто не потрапив.
Тому й допомагаю людям, працюю для інших.
peredplata
