“ГОЛОДНІ ТА БОСІ І ПРАЦЮЮТЬ, ЯК ВОЛИ”: У ЛІСІ ПІД ЧЕРНІВЦЯМИ У ЗЛИДНЯХ ЖИВЕ 7 ДІТЕЙ.

Ти ідеш вузькою болотяною стежиною через ліс, бо як кажуть сусіди, що самі не сунуть туди й носа, там страждають діти. Сусіди вже втомилися бити на сполох до всіх можливих інстанцій, коли чують, як чоловік б‘є жінку, як кричать діти, бачать, як з під снігу вони виколупують гнилі яблука, щоразу підгодовуючи їх.
Розповідають, що діти завжди босі, голодні і працюють, як воли, і що вони, як вогня бояться татка. Останнього разу тато побив маму, бо вони з’їли декілька слив з дерева, а тато помітив, що слив стало менше. Глова села примусив татуся купити дітям ліжка, бо ті спали на землі (і за це я йому вдячна невимовно🙏). Сусіди розповідають про захват дітей від тих ліжок! Хоча ліжками це важко й назвати, та і сплять вони по троє на одному.
Коли я зайшла в хатку, 9-ти річна Настуня сама купала найменшого Кирилка, а інші діти працювали, поки мама збирала корм для свиней. Усі босі, голодні і замурзані. Мені довелося негайно відкривати принесені мною тушонки, щоб діти поїли 🙏 Вони без дозволу боялися торкатися до цукерок, поки я їх сама не порозгортала, і тільки після цього як пташенята проковтували їх не розкушуючи. А справжнім чудом для них були мильні бульбашки. Найстарша Люда, каже, що ніколи в житті не мала сукні, а Колька мріє про м’яч. Якась така безвихідь в тому болоті, стільки страху і бідності…
Завтра ми шукатимемо Службу у справах дітей Сторожинецького району, голову села і тих, хто триматиме жорсткий контроль за ситуацію в сім’ї, і за тим, щоб допомога, яку ми принесемо, нові ліжка, матраци, постіль, піч, яка не димітиме на всю хату, меблі і одежа все ж таки належали дітям, і в них цього ніхто не відібрав.
Мама діток після інсульту, ледве розмовляє і ходить, але чекає вже на 8 дитинку🙏 І я просто не уявляю, де вона візьме сили на ці роди. Звісно ми допоможемо із обстеженням та іншим. Адже без мами, яка дуже любить дітей, і веде господарство діти не зможуть. Забрати 7 дітей до дитбудинку не вихід. Тим більше я бачила і світлі сторони в цій біді: кури, циплята, корівка, свині, город – вони намагаються викарапкатися. Просто їм дуже важко. Просто татко, знає, що до них нема нікому діла, ніхто не контролює, і все що він робить допустимо.
Діти не мають так мучитися, не мають спати на гнилих пружинах і терпіти побої, вони мають мати дитинство, засинати ситими і в сухих ліжках. І ми, дорослі, якщо об’єднаємося, можемо врятувати і цю ситуацію. Але, звісно, тільки за умови, що самі не закриватимемо очі на ці страждання.
Якщо поруч з вами бідують діти, якщо ви про це знаєте – не мовчіть, будь ласка! Ви можете врятувати чиєсь життя!
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марта Левченко
 
 

peredplata