Вона прикривала дитя своїм тілом,
А тіло розірване болем тремтіло.
Уламки пекучі впивалися в рану
До крику і до непритомного стану…
Вона ж не вмирала. Вона не вмирала!
Бо тілом дитину свою прикривала.
Руками тримала, ховала під себе,
Аби не впустити… Молилась до неба…
Падала, вставала здіймаючи крила,
Аж смерть на колінах стогнала безсила:
«Це супер людина?» Та ні, просто жінка
Вона просто мама. Вона — українка…
peredplata
