Відколи 24 лютого 2022 року почалося російське вторгнення, солідарність та матеріальна підтримка України по всій Європі була вражаючою – і дуже незвичайною. Швеція, наприклад, не надавала військової допомоги воюючій країні з моменту вторгнення Радянського Союзу до Фінляндії 1939 року. Німеччина також дотримується політики надання лише нелетальної допомоги зонам конфлікту. Наразі обидві країни допомагають Україні військовою зброєю.
Звертаємо вашу увагу на те, що в Україні безкоштовні ігри ще доступні, у той час, як у Росії більшість таких клубів тепер заблокована.
Як зазначають деякі спостерігачі, західні країни швидко засуджують збройний опір, коли відбувається в інших країнах світу. Але європейські країни не відреагували підтримкою у 2008 році, коли Росія напала на Грузію. І у 2014 році, коли Росія вторглася у східну Україну та анексувала Крим.
Цього разу щось змінилося: багато європейських країн не лише пообіцяли, а й поставили зброю Україні.
Культурна ідентичність
Як дослідник ідентичності та соціальних рухів, я розглядаю нинішнє зростання європейської підтримки України як результат кампанії, що проводиться українцями останніми роками з метою усунути ідентичність України від Росії у бік Європейського союзу, або ЄС, групи з 27 європейських країн, які поділяють військову оборону, торгівлю та євро, загальну валюту.
Крім Швеції та Німеччини, Данія, Естонія, Латвія, Польща, Франція, Чехія та Словаччина вирішили, що надання зброї Україні для протистояння російському вторгненню є законним. У свою чергу, Європейський Союз спільно ухвалив рішення щодо подальшої підтримки України військовою зброєю. Ці заходи можна порівняти з тим, наскільки суперечливим для європейських країн зазвичай є питання щодо постачання зброї до зон конфліктів в інших частинах світу.
Багато країн, які зараз поспішили пообіцяти зброю Україні, мають суворі правила, що забороняють експорт зброї до країн, які перебувають у стані конфлікту. Крім національних правил, Європейський Союз також має свої обмеження на експорт зброї.
Європа та російська загроза
Враховуючи військовий потенціал Росії та географічну близькість, російська агресія викликає особливе занепокоєння у країн Європейського Союзу. Справді, нейтральні країни, такі як Швеція, вже давно вважають Росію головною військовою загрозою, підозрюючи Радянський Союз, а потім Росію у вторгненнях підводних човнів у свої територіальні води.
У Швеції відчуття загрози з боку Росії значно посилилося останніми роками після того, як російські військові літаки перетнули повітряний простір Швеції. Багато хто підозрював, що невідомі безпілотні літальні апарати, розгорнуті в січні 2022 року над шведськими атомними електростанціями та урядовими будівлями, були зроблені в Росії.
Примітно, що у всій Європі Україну представляють як “європейську” країну, тоді як Росія залишається загрозливою “іншою” країною.
Хто такий європеєць?
- Голова Європейської комісії Урсула фон дер Ляйєн заявила, що Україна – “одна з нас, і ми хочемо бачити її в Європейському Союзі”.
- Росія, пояснила вона, прагне завдати удару по “стабільності в Європі та всьому міжнародному порядку, заснованому на правилах”.
- Європейська ідентичність визначається як географічним розташуванням. Нещодавно європейська ідентичність рішуче виключала держави Центральної та Східної Європи.
Наприклад, коли Польща та Угорщина приєдналися до ЄС у 2000-х роках, включення їх до справжніх європейців було в кращому разі неміцним.
Упереджене ставлення до них посилилося у дні Brexit у 2020 році, коли Великобританія вирішувала питання про вихід із Європейського Союзу. Поляки та інші східні європейці, які живуть у Великій Британії, побоювалися нападів з боку екстремістських груп. Сплеск злочинів на ґрунті ненависті стався невдовзі після того, як Великобританія ухвалила рішення про вихід.
Лише у липні 2020 року було зареєстровано понад 5 000 злочинів на ґрунті ненависті, що на 40% більше, ніж за той самий період попереднього року. Переважна більшість із них була спрямована проти громадян із країн Східної Європи, причому на поляків було скоєно більше нападів, ніж на решту всіх національностей разом узятих.
Очевидно, що у європейському розумінні того, хто вважається “європейцем”, щось змінилося лише за кілька останніх років.
Це зрушення, на мою думку, можна прослідкувати за протестами Майдану в Україні у 2013-2014 роках. Громадянські заворушення та вуличні демонстрації почалися незабаром після того, як тодішній президент України Віктор Янукович відмовився підписати угоду про подальшу інтеграцію країни з ЄС.
Близько 25 000 людей розташувалися на Майдані, центральній площі Києва, де їх били та обстрілювали міліція та урядові сили безпеки. Сотня активістів була вбита. Зрештою, протести призвели до того, що Янукович утік з країни, і були проведені нові вибори.
З моменту здобуття країною незалежності 1991 року українські уряди проводили свідому кампанію, яку деякі називають “декларативною європеїзацією”.
peredplata
