Людмила Пустельник
Овальний, у західному крилі Білого дому – це не просто приміщення, якому багато років, з ним пов’язаний символізм. Насамперед, історії американського президентства. Лідерства, якому судилося стати взірцем для світу, що хотів називати себе демократичним. Втім, пізніше з’ясувалося, що не лише демократичні очільники бажають називати себе президентами, але то вже інша справа.
Звідси робилися найважливіші заяви, що вирішували долю країни та світу. Тут, зокрема, Дж. Кеннеді виголошував свою знамениту промову про рівність прав для всіх і скасування расової дискримінації в червні 1963го.
Ленд ліз для України, який трагічно ніколи не запрацював, теж в Овальному кабінеті підписували.
І тут же траплялися ганебно скандальні історії, та лише декотрим з них судилося стати набутком публічного простору. Як-от, про Моніку-гейт, і що за цими ж дверима Кеннеді приймав Марлен Дітріх зовсім не для ділових бесід. Нарешті, вчорашній ефектний брифінг. Але зараз не про нього.
Першим, хто використовував цю кімнату, як робочу, був президент Вільям Говард Тафт (1909 р.). Відтоді на вікнах почали чіпляти оксамитові штори. Підлогу за весь час змінювали 4 рази – нищилася від постійного трафіку відвідувачів.
Джордж Вашингтон, перший президент США, не лише не користувався Овальним кабінетом, але й взагалі Білим домом. Робочою резиденцією був його будинок у Філадельфії. Але став засновником Білого дому. Овальний кабінет пізніше будували за зразком церемоніальної зали Вашингтона у Філадельфії. Західне крило Білого дому почали “заселяти” працівниками адміністрації з 1904го, а свій сучасний вигляд кабінет отримав допіру в 1934му.
Декотрі президенти на щодень обирали працювати не в ньому, а в суміжній невеликій кімнаті західніше від Овальної. Наприклад, Дж. Байден. Сам кабінет теж доволі тісний, не розрахований на багато людей.
Бути прийнятим в Овальному кабінеті для іноземного лідера – ознака великої поваги та довіри керівництва США. Передбачає взаємне ставлення гостя не лише до господарів, але й до всієї інституції американського президентства. Звичайно, повагу до протоколу теж. Стосується не лише зовнішнього вигляду, але й офіційної форми звертання до керівника США. Має бути такою: “Mr./Madam President, may I present…”. “Пане/Пані Президенте, дозвольте мені представити…”.
Щодо протоколу в Білому домі взагалі – там багато, але й цікаво.
peredplata
