О Москво,
мати ти всіх лих!
О Москво,
ти несита крови!
Крови пророків і святих,
І праведних святої крови
Вже переповненая чара.
Юрій Федькович.
Україна в небезпеці, в державі велика біда. Злі сусіди, опираючись на недобрих людей, частіше всього аморальної поведінки. розв’язали в Україні криваву бойню на сході держави, в Донецькій і Луганській областях.
Ллється кров українських патріотів, знищується цвіт української нації; стріляють, убивають військових і цивільних, дітей і жінок, збивають українські літаки, гелікоптери, руйнують інфраструктуру – все, що тільки вдається знищити, пошкодити. Ці злочини спричинені неправдивою інформацією Москви про Україну, вони відбуваються під маркою боротьби з «бендерівцями», фашистами, націоналістами, які прийшли в Україні до влади, і , мовляв, загрожують російській мові, культурі, православній церкві Московського Патріархату в Донецькій, Луганській та інших східних і південних областях України.
Місцеблюститель Київської Митрополичої кафедри МП митрополит Чернівецький і Буковинський Онуфрій звернувся до Президента України Петра Порошенка з проханням захистити УПЦ МП від захоплення храмів представниками УПЦ Київського Патріархату. Виходить, що сьогодні православні Московського Патріархату в Україні починають прозрівати і розуміти, що українці і росіяни не єдинокровні, єдиноправославні, єдинославянські, що ми різні.
Українці миролюбні, толерантні, росіянам притаманна ординська ментальність. Ніякі перемир’я не в силах зупинити їх дикунську агресію. Таке розуміння прийшло до українців завдяки агресивній політиці головних керівників Російської Федерації, котрі знищують міфи про «старшого брата», про «вічну дружбу двох братніх народів».
Але, на жаль, цього не розуміють православні Московського Патріархату в м. Заставна Чернівецької області. На молебень за жертви репресованих заставнівських людей в ніч з 12 на 13 червня 1941 року не прийшли і паству свою не привели батюшки православної церкви МП в Заставні. Пора уже перестати дурити людей і сказати їм правду, що ми єдиний народ і церква у нас єдина православна Київського Патріархату, що в Заставнівському районі в с. Васловівці є Свято-Преображенський жіночий монастир Київського Патріархату, збудований Чернівецько-Буковинською єпархією КП, очолюваної Високопреосвященнішим Митрополитом Данилом. Монастир зведений на місці родинної садиби митрополита Євгена Гакмана (Горяка).
Шкода, що люди в Заставні майже нічого не знають про заслуги цього велета духу, свого краянина, першого буковинського митрополита-українця.
Дякуючи йому, ми маємо в Чернівцях резиденцію буковинських митрополитів – шедевр світового архітектурного мистецтва, яким пишається Україна. Митрополит є засновником Чернівецького університету. Про життя і діяльність митрополита Євгена повинні знати всі буковинці, дорослі і діти, і пишатися своїм земляком. Цьому б мала сприяти каплиця на честь митрополита Євгена в Заставні, районному центрі, куди приходять люди з усіх сіл, а не в Дорошівцях, як каже настоятель заставнівської Свято-Миколаївської церкви УПЦ КП. Він будуватиме таку каплицю, коли канонізують митрополита Євгена, а не тепер, бо його мощі не знайдено.
«Їх викинули і все». Яке кощунство! Австрійська влада хоронила митрополита-українця з такими почестями, які ніколи нікому не снилися з тих, хто обговорював питання про будівництво каплиці в Заставні.
Нетлінні останки владики Євгена «викинули і все» комуністи, безбожники, тодішні можновладці. Отцю-настоятелю варто було б пояснити депутатам Заставнівської міської ради, що каплиця буде не святого Євгена, а на пам\’ять про нього і вона може бути каплицею будь-якого святого, чи святої.
Посилатися на лист Патріарха Філарета недоречно. Якщо такий лист є, то написаний він не без прохання людини, яка не хоче ще однієї церкви в Заставні, а по-друге, в листі мова йде про церкву, а не про каплицю, котра потрібна для популяризації заслуг видатного буковинця, поки що не визнаного святого де-юре.
Важко знайти в світі такий народ, котрий би так не шанував подвижників своєї нації, як учасники обговорення на сесії міськради питання про виділення земельної ділянки для будівництва каплиці, котра сприяла б об’єднанню всіх православних заставнівщини, багато з яких відвідують монастирі Московського Патріархату в Хрещатику, Кулівцях, Чункові, бо мало, або нічого не знають про монастир Київського Патріархату у Васловівцях. Згадана каплиця потрібна для підсилення релігійно-духовного, національно-патріотичного виховання населення. Шкода, що нічого подібного ніхто з депутатів не сказав на сесії.
Трагічні події в нашій державі, боротьбу сепаратистів, російських найманців та терористів може зупинити єдність і згуртованість народу Сходу і Заходу України, об’єднання православних в Єдину Помісну церкву. А згадана каплиця не розколить людей, бо вони й так уже поділені на два Патріархати, дві єпархії.
Якби депутати Заставнівської міської ради глибше заглянули в сутність обговорюваного питання, то їх зацікавило б, чому Заставна приймає вже четвертого владику Київського Патріархату, тоді коли є Чернівецько-Буковинська єпархія. Каплиця, якої так не хоче вищезгаданий настоятель церкви Київського Патріархату в Заставні, не розколить, а консолідує православних людей навколо єдиної православної церкви Київського Патріархату.
Просімо Господа Бога, щоб допоміг нам подолати розбрат в країні, в церкві, в головах людей. Нехай допоможе нам молитва Оптінських старців: «Господи, просвіти мій розум і серце моє для розуміння твоїх вічних і незмінних законів, що управляють світом, щоб я, грішний раб твій, правильно міг служити Тобі, ближнім моїм». Керуймося не матеріальними вигодами, а духовними потребами душі. Вчімося підпорядковувати бажання тіла потребам духа, не треба кривити душею. Як тут не згадати слова українського поета-пророка Тараса Шевченка: «За що ж ти розіп’явся, Христе Сине Божий? За нас добрих, чи за слово Істини … Чи, може, щоб ми з тебе посміялись? Воно так і сталось».
Все є в московському православії: ікони, ставники, кадильний дим, поклони, масні проповіді…, тільки істини і правди нема. Дбаймо про перемогу правди і справедливості в нашому житті, про церковно-духовну єдність в суспільстві, щоб добро перемогло зло.
Олександра Попелюк,
Почесна голова Чернівецького відділу Союзу українок.
peredplata
