Стартує масштабний всеукраїнський проект «НашРід.UA», мета якого – виправити історичну помилку: довести, що Україна – не Малоросія, а українці – не «молодші брати» росіян.
З «легкої» руки італійського мандрівника Амвросія Контаріні з середини ХV століття Україну стали називати Малоросією. Тогочасні великодержавники вдало скористалися цим терміном і ввели в обіг ще один – «молодші брати» замість українці. «Не раз науковці намагалися заперечити це хибне твердження. Приміром, на початку ХХ століття Михайло Грушевський написав ряд наукових статей, але усі його праці були виключені з офіційної історіографії. Сучасна молода наука прагне виправити історичну несправедливість, тому Мала академія наук започатковує проект «НашРід.UA»», – зазначає директор МАН Оксен Лісовий. Школярі і студенти – учні Малої академії наук – будуть проводити наукові дослідження, спрямовані на глибоке і детальне вивчення культури, історії, звичаїв, традицій та побуту українців. Найкращі роботи увійдуть до Відкритої енциклопедії «НашРід.UA», яку буде видано у фіналі проекту. До речі, до дослідження може долучитися будь-хто. В рамках заходу планується масштабне турне, в якому візьмуть участь науковці і митці. «Мистецтво породжує питання, на які наука має знайти відповіді. Своєю творчістю культурні діячі можуть показати науці недостатньо вивчені особливості і моменти української історії. Завдання науки – знайти і підтвердити ті факти, які продемонструють, що український рід – унікальний, самодостатній і самобутній», – зазначає директор МАН Оксен Лісовий. Ідею підказали самі юні дослідники: проаналізувавши їх наукові роботи у МАН дійшли висновку, що молодь вже багато років поспіль шукає підтвердження автентичності української нації. І знаходить безліч прикладів, починаючи навіть з побуту. Приміром, школярка з Херсона Аліна Важнова детально дослідила українські звичаї та знайшла ті, що перекочували від нас до інших народів. Так, традиція переносити наречену через поріг зародилася в Україні. Наші предки вважали, що поріг будинку є своєрідною межею між світами, а хатні духи можуть не прийняти чужинця. Тож переносячи дружину на руках через поріг, чоловік ніби заспокоює духів. Також Аліна Важнова дослідила українську міфологію і знайшла підтвердження того, що такий відомий персонаж як «домовик, насправді має українське коріння. Щоправда, у літературних джерелах таких даних – обмаль, зазначає дослідниця. Там домовика приписують до надбань російської культури. Але дівчина звернулася до фольклору і у давній весільній українській пісні знайшла образ домовика: «Кучерявий піч замітає, Пелехатий в піч заглядає. Як не будеш печі мести, То будемо за кучері трясти». До того ж український домовик – персонаж самотній, а от в російській культурі він вже набув розвитку – почав «обростати» родиною і друзями. Школяр з Одеси Дем\’ян Жигайло написав наукову роботу про українські свята та звичаї, пов\’язані з ними. Зокрема, досліджуючи різдвяні традиції, відшукав цікавий факт про Святу вечерю: однією з основних страв на святковому столі були пироги у формі місяця – це суто українська особливість. Схожу тематику підхопила Юлія Тартус з Чернівецької області. Дівчина написала наукову роботу на тему «Різдво під забороною», про те, як у радянські часи свідомо знищувалися українські традиції, пов\’язані із цим святом. Ця боротьба тривала близько 50-ти років, стверджує дослідниця, більшість звичаїв намагалися викорінити, частину – присвоїти. Той факт, що у народній творчості і фольклорі можна знайти чимало доказів унікальності і автентичності української нації і роду, зрозуміли вже давно і науковці, і митці. У проекті «НашРід.UA» бере участь заслужений артист України, кобзар, бандурист та лірник Тарас Компаніченко. Музикант пригадує навчання у музичній школі: воно було не в радість, оскільки репертуар складався переважно зі світової класики та радянських пісень. Але коли юний Тарас звернувся до педагогів з проханням вивчати українських народних пісень – ставлення до музики змінилося. Згодом Компаніченко став шукати український фольклор, переважно стрілецькі і повстанські пісні, твори маловідомих українських поетів. Більшість цих композицій й донині є в репертуарі Компаніченка. Приміром, своєрідний гімн 60-х років «Сховалось сонце за горою» на слова маловідомого українського поета Мусія Кононенка і сьогодні є дуже актуальним, вважає виконавець: «Моя Вкраїно, мій ти раю, Ти чарівниченько моя! Я без кінця тебе кохаю, Ще й більш кохати хочу я!» Окрім того, сьогодні Компаніченко є братчиком Кобзарського цеху, який виступає в опозиції до сучасної гри на бандурі. «Сучасне мистецтво нехтує історичною кобзарсько-лірницькою традицією – репертуаром, інструментарієм, естетикою. І хоча нам дорікають музейністю, але ми переконані, що розвиток і продовження кобзарства має базуватися виключно на досконалому знанні традицій», – зазначає Компаніченко. Музикант також займається реконструкцією інструментів – лютні, кобзи, бандури, ліри. Свою участь у проекті «НашРід.UA» Компаніченко пояснює так: «Я спостерігаю, як сучасна молодь шукає самоідентифікації з багатою українською культурою. Але їм дуже важко, оскільки інформаційна база хоча й велика, але справжнього у ній мало. Тож я сподіваюся, ми зможемо в правильному руслі і разом знайти історичну правду». Проект «НашРід.UA» складатиметься з трьох етапів, по завершенні кожного будуть підведені підсумки – конференції, видані збірки, тощо. Щоб перевірити найцікавіші знахідки, до них вирушатимуть науковці і митці задля проведення експедиції. Окрім того митці розкажуть про справжню Україну через свою творчість. Серед них: кобзар, бандурист та лірник Тарас Компаніченко, театр Володимира Завальнюка «Перетворення» та патріотичні співочі і танцювальні колективи.
Прес-служба МАН України – 050-544-62-97
peredplata
