В Красноїльському маєтку на Буковині міг гостювати сам Пушкін

В Красноїльському маєтку на Буковині міг гостювати сам ПушкінСьогодні смт Красноїльськ, що на Сторожинеччині, відоме, радше, колоритною \”маланкою\” та неповторними краєвидами природи, аніж історичними пам\’ятками. Та саме в цьому краї збереглася справжня перлина архітектури – палац, якому майже сто років.

Поціновувачам історії та мистецтва раджу обов\’язково навідатися до цього маєтку.

Аби потрапити до нього, треба заїхати на центральну вулицю селища, що має назву вул. Штефана чел Маре, проїхати селищну раду, церкву, а там праворуч від дороги побачите великий парк – у самому серці якого і стоїть палац. Щоправда, сьогодні в його стінах \”мешкає\” протитуберкульозний санаторій.

Головний лікар санаторію Володимир Гнатюк добре знається на історії маєтку. За його словами, власниками палацу були справжні господарі, вони ретельно спланували його, врахувавши всі дрібниці.

Побудували маєток представники панської династії Ільські 1750 року. Ще 1696-го поляк Олександр Ільський придбав частину села. До речі, саме тому її називали Красною Ільською, а згодом Красноїльськом. Тоді стіни другого поверху були прикрашені фресками античної тематики, які у 60-х роках знищила пожежа. Та ліпнина на балконі-терасі відреставрована збереглася до наших днів. Після Ільських палацом володіла родина Стирчі, а згодом єврей Макс Розенберг. Останнім його власником була сім\’я Маврокордана, представники якої заклали чудовий дендропарк із рідкісними деревами.

– Є чимало доказів того, що власники маєтку були хорошими господарями. Вони проклали власний водогін та встановили міні-електростанцію, – розповідає Володимир Ілліч. – Та варто зазначити, що водогін не зовсім простий. Пани отримували воду з високогір\’я, а саме з вершини гори Коргана, що неподалік маєтку. Зверху до басейну-резервуара, що розміщений під горою, вели дорогі керамічні труби, потім з резервуара вода потрапляла у підвал палацу, де був ще один басейн. На жаль, за радянських часів труби що вели до маєтку, зруйнували, та ті, що гнали воду з гори до низовини, вціліли, тож цілком реально відновити водогін. Це було б дуже корисно для санаторію, адже відомо, що вода з Коргани мінеральна, її можна використовувати для лікування.

Колись в маєток, якому 300 років, надходила вода з високогір\’я

Що стосується панської електростанції, тепер її рештки можна побачити на задньому дворі санаторію. Це невеличкий басейн, в якому колись була турбіна. Вона й забезпечувала маєток електроенергією. Зауважимо, що цеглини, з яких викладено один бік басейну, фактично як нові – рівненькі та яскраві, натомість, поруч цегляна радянська будівля майже повністю розсипалась.

До речі, існує легенда, що колись в палаці міг гостювати великий російський письменник Олександр Пушкін, адже в селі поховано дочку його доброго товариша кишинівського поміщика, Олену Раллі.

Красноїльський палац врятувала… повінь

Навіть сьогодні, майже через триста років маєток дихає величчю. Веде до нього паркова алея. До речі, в парку, що має дев\’ять гектарів, є безліч рідкісних дерев, зокрема дубів. Також саме тут росте одне з дев\’яти, що є на Буковині, рідкісне дерево гінкго, з якого добувають лікувальний екстракт гінкго білоба. На задній двір палацу веде стежка, яка згодом переходить у старі сходи, викладені з каменю. Сходами, потрапляєш на алею, в кінці якої фонтан, оточений лавицями.

Володимир Гнатюк пояснює, що фонтан і сьогодні наповнюють водою, та його все одно треба ремонтувати.

Перед фасадом палацу також парк з чудовими клумбами та місцями для відпочинку. Вражає, що парк і, власне, маєток так добре зберіглися. Та сталося це, можна сказати, випадково.

За словами головного лікаря, санаторій тут облаштували за рішенням виконкому ще 1949 року. Аж до 1980-х він був солідним закладом всесоюзного значення, до якого з\’їжджалися 300-350 осіб. На жаль, згодом маєток пережив декілька пожеж і почав поступово занепадати. Після 1980-х в ньому проходили реабілітацію тільки п\’яниці та безхатченки.

Та, як кажуть, не було б щастя, та нещастя допомогло. Саме так сталося з палацом. 2008 року повінь остаточно пошкодила будівлю – в неї знесло дах. Тоді вода почала затоплювати приміщення. У Володимира Ілліча збереглися фотографії, на яких зображено жахливий стан кімнат 2008-го, коли він прийшов на посаду головного лікаря. Тоді виходи було два – або капітально ремонтувати будівлю, або закривати заклад, адже жити там було неможливо. На щастя, держава виділила на ремонт санаторію солідну суму – близько 14 млн. гривень, що допомогло повністю відновити палац.

І справді, сьогодні такий лікувальний заклад рідко побачиш навіть у великих містах, всі 15 палат чисті та відремонтовані. Наразі в протитуберкульозному санаторії обласного значення 62 ліжко-місця, є облаштована кімната для заняття спортом.

Цікаво, що вдалося зберегти і відновити стародавній панський камін в холі маєтку. Є світлини, на яких зображено як паничі відпочивали біля нього. Володимир Ілліч зізнається, що спочатку не думав, що камін працюватиме, та під час ремонту переконалися, що він в чудовому стані. Холодної пори ним додатково обігріваємо приміщення. Дихає таємничістю сам прохолодний хол, прямокутної форми з багатьма арками, які ведуть до каміна. Відремонтувавши, приміщення модернізували.

Справжня пам\’ятка будівлі – двохсотлітні печі, цікавої округлої форми. Вони, немов колони, стоять в холі другого поверху.

Неперевершений краєвид на гору Коргана з тераси палацу, щоправда, її дах довелося змінити. Радує око і те, що в деяких кімнатах збереглися старі дерев\’яні двері, оздоблені різьбленням, вцілів і старий паркет.

Розповідають, що родичі панів власників маєтку нині живуть у Швейцарії, вони навідувались у палац, та дізнавшись, що в ньому санаторій, відмовились від права власності.

Підсумовуючи, можна сказати – дуже б хотілося, щоб всі стародавні палаци Буковини, і не тільки, сьогодні були в такому чудовому стані, адже саме в них наша історія.

Ірина БЄЛОВА

Джерело

Новини Партнерів