У рейтингу найкомфортніших міст України Львів посів 15-е місце, поступившись усім іншим обласним центрам Заходу України. Як за 5 років місто Лева опустилось за комфортом проживання з першої на 15-у сходинку? Про це в матеріалі «Вголос».
Рейтинг міст України за комфортом проживання журнал «Фокус» публікує щороку, починаючи з 2007-го року. Єдиним виняток став період 2014-2015 рр, коли рейтинг не оприлюднювали.
Львів двічі ставав переможцем у рейтингу – у 2009-у та 2016-у роках. До 2016-го року Львів завжди був у першій п’ятірці за комфортом проживання, однак згодом ситуація змінилася. У 2020-у році Львів залишив десятку найкомфортніших міст України, посівши 12 сходинку у рейтингу, Цьогоріч покращили результат не вдалось, і місто опустилось на 15 місце. Львів випередив Запоріжжя на 0,2 бали, і з цим же показником поступився Харкову.
Таблиця результатів українських міст журналу “Фокус”.
Які показники у Львова
Як свідчать дані «Фокусу», Львів суттєво поступається сусідам за співвідношенням вартості життя та рівня доходів. Зокрема за середнім розміром заробітної плати Львів надалі випереджає інші обласні центри Західної України. Проте це відставання з роками стає меншим, і станом на 2021 рік за цим показником Івано-Франківськ та Ужгород впритул наблизились до Львова. Водночас за середньою вартістю продуктового кошика Львів посів 3-місце в усій Україні, поступившись лише столиці та портовому місту Маріуполь на Донеччині.
За вартістю квадратного метра житла в новобудові Львів посів четверте місце після Києва, Дніпра та Одеси. Водночас за середньою вартістю оренди квартири місто Лева вийшло на другу позицію, поступившись за рівнем цін лише столиці.
Водночас за співвідношенням резюме до кількості вакансій серед великих міст Заходу України столиця Галичини випередила Рівне й Чернівці та опинились на рівні з Ужгородом й Тернополем. Щодо власної думки мешканців, то більшість львів’ян відзначили критичну ситуацію з транспортною системою у місті. Цікаво, що за рівнем доступності для маломобільних Львів опинився на одній з чільних позицій.
Як складають рейтинг
До рейтингу увійшли 24 найбільших міста країни. Редакція Фокуса вибрала 16 критеріїв, за якими оцінювалися їхні якості. Максимально можна було набрати 125 балів.
- 50 балів місто могло отримати за економічні показники — по десять балів за кожен з п’яти критеріїв. Це рівень середньої зарплати, вартість умовного продуктового кошика, середня вартість житла в новобудовах і оренди квартир, а також співвідношення кількості резюме до вакансій.
- 10 балів місту могла принести наявність у ньому навчальних закладів, які увійшли до рейтингу Фокуса «100 кращих шкіл». Ми усвідомлювали, що у міст-мільйонників шанси отримати високі бали за цим критерієм були трохи кращі, адже шкіл в них значно більше, ніж в інших обласних центрах. Тому вирішили вивести об’єктивніший показник: кількість шкіл, що увійшли до рейтингу, на 10 тис. населення.
- 25 балів — по п’ять за кожен з п’яти критеріїв — місто могло отримати, виходячи з оцінки містянами якості муніципальних послуг. Фокус взяв до уваги оцінки якості транспортної інфраструктури, водопостачання, доступність міста для людей з інвалідністю. Також люди оцінювали діяльність поліції та особисте відчуття безпеки під час пересування поодинці темними вулицями свого району.
- 10 балів місто могло отримати за два екологічних показники: кількість викидів основних забруднювальних речовин в атмосферу та кількість небезпечних відходів I-III класів у розрахунку на одного жителя. До відходів I класу — надзвичайно небезпечних — відносяться, наприклад, прилади, що містять ртуть, до відходів III класу — помірно небезпечних — відносяться, наприклад, моторні мастила.
- Ще 10 балів місту могли принести показники середньої очікуваної тривалості життя при народженні у 2019 році.
- Максимум 10 балів припадало за показники кількості злочинів на 10 тис. жителів, ще 10 балів — за показники захворюваності на COVID-19.
Чому Львів більше не «місто, де хочеться жити»?
Зауважимо, що цьогоріч першу трійку найкомфортніших для життя міст посіли Івано-Франківськ, Тернопіль та Хмельницький. В усіх цих містах міськими головами є представники ВО «Свобода», а сама політична сила складає більшість у радах всіх трьох місць. А саме це:
- Сергій Надал (міський голова Тернополя з 2010-го року);
- Руслан Марцінків (міський голова Івано-Франківська з 2015-го року);
- Олександр Симчишин (міський голова Хмельницького з 2015-го року).
Усі троє міських голів торік виграли вибори у 2020-у році у своїх містах в першому ж турі, з великим відривом обігнавши конкурентів за рівнем підтримки мешканців ( Сергій Надал здобув у першому турі 75% підтримки, Руслан Марцінків – 84,8%, Олександр Симчишин – 86,8%).
Відтак, редакція «Вголос» звернулись за коментарем до Любомира Мельничука, заступника фракції ВО «Свобода» у Львівській міській раді. Як його однопартійцям вдалось суттєво покращити якість життя у сусідніх містах? Й чому падають показники Львова, попори, на перший погляд, незрівнянно більший бюджет та ресурси міської влади?
За словами Любомира Мельничука, ключовою причиною є управлінський фактор. Представник «Свободи» наголосив, що навіть фахові керівники за умови незмінності влади та відсутності мотивації починають деградувати, а система управління починає переходити в режим «застою».
“Якщо влада не міняється, а влада понад 15 років не міняється, то такий результат не дивує. За 15 років змінилось кілька скликань міської ради. Але виконавча гілка влади, яку очолює міський голова і яка відповідає за господарку та комфорт, лишилась та сама. І мені як львів’янину дуже боляче дивитися на результат їх діяльності. Для мене та для всіх львів’ян Львів найкраще місто, але через «застій» у львівській владі ми втрачаємо позиції, і це факт“, – говорить Мельничук.
Серед основних проблем Львова пердставник «Свободи» назвав значну кількість важливих проєктів, які роками не може реалізувати міська влада. Зокрема серед таких він назвав будівництво сміттєпереробного заводу, розв’язання транспортної проблеми й впровадження е-квитка у громадському транспорті, а також неефективну роботу більшості хронічно збиткових ЛКП (Львівських комунальних підприємства – ред). Водночас Любомир Мельничук додав, що помилково вважати корупціонерами чи непрофесіоналами всіх без виключення представників команди чинного мера Львова.
“Можна говорити про застій, можна говорити про те, що багато хто вже вичерпав себе, з тих людей. Вони не всі є погані, вони не всі хочуть займатись корупцією. Є люди, які свого часу зробили дуже корисні речі для міста та фахово виконували свою роботу. Але зрозумійте, ці люди пропрацювали останніх 15 років свого життя під одним керівником. В деяких випадках можна говорити навіть просто про банальну втому.
І ось вони знову на 5 років отримали мандат від мера на роботу. Бо обираючи мера, ми обираємо також 1500 чиновників виконавчої влади Львова, яких лише він призначає та звільняє” – наголосив він.
За словами «свободівця», саме повний багаторічний одноосібний контроль над виконавчою владою Львова з боку міського голови Андрія Садового демотивує його підлеглих для якісної роботи, адже як призначені чиновники вони відчувають зобов’язання не перед виборцем, а безпосередньо перед людиною, яка взяла їх на роботу, а саме – міським головою.
Довгий шлейф невирішених проблем та невиконаних обіцянок
Зауважимо, «Вголос» писав про ці багаторічні проблеми Львова. Зокрема, відомо, що будівництво сміттєпереробного заводу, який Андрій Садовий обіцяв збудувати до 2019-го року, фактично застрягло. Серед причин називають зокрема наявність боргів у польської компанії Control Process S.A, яка мала б реалізувати проєкт заводу, через що будівництво не може розпочатись
Цікаво, що нещодавно ЛКП «Зелене Місто», яке відповідає за будівництво сміттєпереробного заводу, очолив Тарас Калужний. Він з 2003-го по 2016-й рік працював у тій же польській компанії Control Process S.A.
- Зауважимо, що першу свою обіцянку розв’язати сміттєву проблему Андрій Садовий дав у 2006-у році, під час своєї першої виборчої кампанії на посаду міського голови.
Проєкт електронного квитка, роботи над яким розпочали у 2014-у році, обіцяють запустити в роботу у січні 2022-го року. На більшій частині комунального громадського транспорту Львова (трамваї, тролейбуси, автобуси великої пасажиромісткості) встановили валідатори, необхідні для зчитування електронних транспортних карток та оплати проїзду безконтактним способом. Водночас як писав «Вголос», на реалізацію проєкту необхідні додаткові кошти. Прогнозовані суми додаткових грошей з бюджету сягають 1 млрд грн.
Де міська влада візьме ці кошти, наразі невідомо, адже станом на вересень Бюджет розвитку Львова не був наповнений навіть на половину. Додамо, що наступного року більше третини Бюджету розвитку Львова піде на сплати кредитів та інших боргових платежів.
Нагадаємо, «Вголос» писав також про інше дослідження, яке оприлюднила 17 вересня соціологічна група «Рейтинг». Це сьомий Всеукраїнський муніципальний моніторинг, який львівські соціологи проводять на замовлення Міжнародного республіканського інституту.
- Довідка: Міжнародний республіканський інститут це неприбуткова міжнародна організація зі штаб-квартирою в американські столиці – Вашингтоні. До 2018-го року її очолював покійний Джон Маккейн, сенатор від штату Аризона та кандидат в президенти США. Сенатор Маккейн був відомий як великий прихильник та друг України, найбільш принциповий та непримиренний у всьому Конгресі щодо питання деокупації Донбасу та Криму. З 1994-го інститут розпочав свою діяльність в Україні.
За даними моніторингу Львів посів 10 місце в рейтингу українських міст за рівнем задоволення мешканців якістю життя. Якщо переглянути фінальні результати всіх семи моніторингів (перший було оприлюднено у 2014-у році), то можна простежити тенденцію до зниження позицій Львова у цьому рейтингу з 2016-року.
Андріан Марчук для ІА «Вголос»
peredplata
