Славнозвісна „Сільва” засвідчила, чого не вистачає чернівецькій публіці

Славнозвісна „Сільва” засвідчила, чого не вистачає чернівецькій публіціЯк варто було й очікувати, минулого вівторка ошатна зала театру не вмістила всіх бажаючих побувати на виставі Будапештського театру оперети „Сільва”(„Королева Чардашу”). Ця мистецька акція відбулася в рамках відзначення року Середньої Європи в ЄС під час головування Угорщини в Альянсі Середньої Європи. До Чернівців прибуло 115 акторів та їхніх помічників, привезли гарні декорації, оркестр, кордебалет. Вистава нічим не відрізнялась від її показів у світових турне та вдома, у Будапешті.

Прем’єра оперети Імре Кальмана, мелодії з якої майже на пам’ять знають мільйони людей у всьому світі, відбулася 1915 року і з того часу залишається світовим шедевром, яким тепер пощастило насолодитися і чернівчанам. Окрім чудового музичного і театрального дійства, ми отримали ще одну приємність у вигляді україномовних субтитрів, які допомогли слідкувати за перебігом подій на сцені. Аби наблизитись до українського глядача, угорські актори окремі діалоги мовили українською, чим щоразу викликали шквальні оплески. А шалена реакція глядацької спільноти, що ніяк не хотіла відпускати угорських артистів, засвідчила непереборну любов до опереткового мистецтва.

Шкода, що більш як дві третини бажаючих не змогли потрапити до театру, який вмістив лишень біля 700 людей.

Не обійшлося й без казусів. Очільник краю Михайло Папієв, який разом з іншими місцевими керманичами долучився до угорської ініціативи надати змогу якомога ширшому колу людей переглянути виставу, вітаючи гостей, мовив, на мій погляд, дивну фразу, мовляв, нарешті справжнє мистецтво повертається до Чернівців. Не зовсім зрозуміло, що він мав на увазі, невідомо. Можливо, натякав, що справжнє мистецтво тут існувало лишень за присутності Австро-Угорщини?

Але ж Чернівці з давніх часів самі мали чудових режисерів, акторів, музикантів, поетів і прозаїків, композиторів, співаків, слава про яких лунала і нині лине по світах. Гадаю, його слова не вельми приємно було чути і спокушеній чернівецькій публіці, і акторам, і керівникам Чернівецького театру, і було б від них не по собі й незабутнім корифеям Ользі Кобилянській, Василю Васильку, Володимиру Івасюку, Ганні Янушевич та багатьом іншим. Тут справжнє мистецтво було, є і залишається. Наперекір всьому.

Світлина – прес-служба ОДА.

peredplata