Ми звикли недооцінювати так звані “дитячі хвороби” та практично забувати про їхнє існування. Наче слово “дитячі” в цьому контексті означає щось іграшкове, несправжнє й таке, що легко подолати. Це когнітивне викривлення спричиняє інші, наприклад — зниження настороги щодо певних інфекцій, прогалини в діагностиці, відсутність профілактики та пізній початок лікування. Про одну з таких хвороб поговоримо сьогодні.
Епідемічний паротит, відомий у народі як “свинка”, дійсно найчастіше трапляється в дитячому чи підлітковому віці. Викликаний параміксовірусом, він є не настільки заразним, як-от вітрянка чи кір, але все ще досить небезпечним. Інфекція вражає залозисту тканину та викликає її збільшення. Саме тому характерним симптомом є виражений набряк привушних залоз та зміна зовнішнього вигляду людини, що і спричинило виникнення народної назви.
Однак вірус полюбляє діяти й на сечостатеву систему та нервові клітини. Відповідно, у нещеплених пацієнтів він може викликати ускладнення. Для хлопчиків паротит небезпечний через запалення яєчок — орхіт, який може призвести навіть до безпліддя в майбутньому. Серед ускладнень зустрічається й вірусний менінгоенцефаліт, який здатен впливати на функцію всієї нервової системи. Це досить небезпечний стан, який потенційно вимагає госпіталізації.
В українському державному календарі щеплень уже багато років є вакцина КПК — проти кору, паротиту та краснухи відповідно. За нашими протоколами дітей вакцинують у перший рік життя та в шість років, хоча світова практика допускає й інші інтервали. У більшості випадків такої схеми цілком вистачає для надійного захисту на все життя, але варто пам’ятати, що головна мета будь-якого щеплення — захистити від смерті та тяжких ускладнень, а не на сто відсотків від зараження. Імунна система людини дуже складна, а умови життя можуть істотно змінюватися, що впливає на ризики зараження інфекціями.
Скажімо, перебування у великому скупченні людей є ідеальною умовою для виникнення спалаху паротиту. Такі епізоди трапляються серед військових, які змушені проживати разом і не завжди мають умови для адекватного розселення.
Основні ознаки та особливості перебігу “свинки”:
– через 12–24 дні інкубаційного періоду в людини виникають типові для багатьох вірусів лихоманка (іноді до 39–40 °C), слабкість, нудота, зниження апетиту;
– у середньому на другий день гарячки привушні залози починають збільшуватися, і це вже досить характерний симптом;
– залози чутливі й болять при дотику, жуванні, ковтанні.
Діагноз паротиту зазвичай встановлюють за клінічними ознаками, хоча й специфічні тести іноді можуть бути доречними. Зокрема, при односторонньому ураженні залоз або повторному виникненні симптомів. Неускладнений паротит зазвичай минає в середньому за два тижні, під час яких пацієнту мають забезпечити симптоматичну допомогу та підтримку організму: знеболювальні та жарознижувальні ліки, достатнє пиття та подрібнена їжа пюреподібної консистенції, адже хворий не може жувати.
Ізоляція пацієнта з паротитом є дуже важливою дією, якою не можна нехтувати, особливо — в умовах великого колективу.
Дарина Дмитрієвська
peredplata
