Ця гостра кишкова інфекція вражає ферментні системи слизової оболонки шлунково-кишкового тракту і проявляється проносом, блюванням, демінералізацією, розладами гемодинаміки організму та сильним зневодненням.
Збудниками недуги є кілька підвидів холерного вібріону.
Уперше, за історичними даними, це захворювання з’явилось на території півострова Індостан. А ендемічним осередком сучасної холери, що розпочалась на початку ХХ ст., є Індонезія. В Україні ж зафіксовано два великі спалахи захворювання: 1970 та 1994 років, переважно у південних областях та в Криму.
На сьогодні наявна інформація про виявлення кількох випадків холери у людей, що перебували чи проживають біля Азовського моря, тому, на жаль, саме час попередити населення України про цю небезпечну хворобу.
Холера – типовий антропоноз, тобто захворювання передається лише від людини до людини. Джерелом інфекції є не тільки хворі, але й здорові носії та реконвалесценти, тобто ті, у кого немає явних клінічних проявів. Небезпечними для оточуючих залишаються хворі на легку форму холери (стерту), тобто люди, які мали незначні розлади шлунка, але не лікувалися. Механізм зараження холерою – фекально-оральний. Фактори передачі збудника – насамперед, вода, потім – харчові продукти (переважно молочні та риба), брудні руки та мухи.
Захворюваність на холеру має сезонні коливання, частіше це літньо-осінній період. Сприйнятливість дуже висока, близько 100%. Отже, захворіти може кожен, хто перебував у найменшому контакті з хворим на холеру. Тому це особливо небезпечна інфекція. Імунітет після перенесеної недуги нестійкий. Хворий з випорожненнями може виділити близько 10 літрів рідини, причому лише в 1 мл цих випорожнень міститься 107-109 одиниць збудника. Щороку в світі на холеру занедужує від 10 до 60 тис. людей.
Захворювання починається гостро (до 5 днів після зараження), з проносу. Випорожнення спочатку рясні, далі стають безколірними (у вигляді рисового відвару), мутними та без запаху. Пронос не супроводжується ні позовами до дефекації, ні болями в животі. Блювання також рясне (фонтаном), без попереднього відчуття нудоти. Може бути незначний дискомфорт у животі, бурчання. Температура тіла може не підніматись, а навпаки, з наростанням симптомів знижується.
За відсутності лікування продовжується втрата рідини, розвивається зневоднення: шкіра стає сухою, синюшно-землистого кольору, губи тріскаються, риси обличчя загострюються, очі та щоки западають, хворий вкривається холодним потом, у нього знижується тиск, голос стає хриплим, навколо очей з’являється різка синюшність («симптом окулярів»), язик сухий, густо вкритий білим нальотом.
Важким перебігом характеризується так звана «суха» холера, при якій уся рідина, що виводиться з клітин, залишається в порожнині кишківника, причому, розвиваються важкі розлади нервової системи. Зважаючи на такий перебіг, ускладнюється діагностика захворювання, що призводить до розвитку ускладнень та летальності.
При виявленні хворого на холеру всі особи, що перебували у найменшому контакті з ним, також підлягають ізоляції, обстеженню та профілактичному лікуванню.
Отже, за наявності хоча б одиничних симптомів, описаних вище, потрібно негайно звернутись за медичною допомогою, у жодному разі не зволікаючи, адже летальність захворювання дуже висока і залежить винятково від терміну надання першої допомоги.
Лише лікар спеціалізованого відділення може надати кваліфіковану консультацію та призначити лікування, за будь-яких розладів кишківника негайно звертайтесь до медичних працівників.
Ольга КОБЕВКО,
лікар-інфекціоніст
Чернівецької обласної клінічної лікарні
peredplata
