Людство завжди воювало – за природні ресурси, їжу, корисні копалини, за владу, території тощо. Із розвитком цивілізації вдосконалювалася зброя, техніка ведення бойових дій, а також і вміння вести перемовини. Тож з плином часу деякі війни тривали надто короткий період у історії. Однак без жертв бойових дій суспільство жити поки що не навчилося. Пропонуємо вам підбірку з десяти найкоротших воєн у світі в історії людства.
Війна Судного дня (18 днів)
Війна між коаліцією арабських країн і Ізраїлем стала четвертою в низці військових конфліктів на Близькому Сході з участю молодої єврейської держави. Метою загарбників було повернути території, зайняті Ізраїлем у 1967 році. Вторгнення ретельно готувалося і почалося з атаки об’єднаних військ Сирії і Єгипту під час іудейського релігійного свята Йом-Кіпур, тобто Судний день. У цей день віруючі іудеї в Ізраїлі моляться і утримуються від їжі майже добу.
Військове вторгнення стало для Ізраїлю повною несподіванкою і перші дві доби перевага була на боці арабської коаліції. Через кілька днів маятник хитнувся у бік Ізраїлю і країні вдалося зупинити загарбників. СРСР заявив про підтримку коаліції й попередив Ізраїль про найважчі наслідки, які чекатимуть країну в разі продовження війни. У цей час війська ЦАХАЛ вже стояли поруч із Дамаском і в 100 км від Каїра. Ізраїль був змушений відвести війська.
Усі бойові дії зайняли 18 днів. Втрати з боку ізраїльської армії ЦАХАЛ становили близько 3000 загиблих, з боку коаліції арабських країн – близько 20 00 осіб.
Сербсько-болгарська війна (14 днів)
У листопаді 1885 року король Сербії оголосив війну Болгарії. Причиною конфлікту стали спірні території – Болгарія приєднала маленьку турецьку провінцію Східна Румелія. Посилення Болгарії загрожувало впливу на Балканах Австро-Угорщини й імперія зробила сербів маріонеткою для нейтралізації Болгарії.
За два тижні, що тривали бойові дії, з обох сторін конфлікту загинуло 2,5 тис. осіб, близько 9 тис. зазнали поранень. Перемир’я підписано 7 грудня 1885 року в Бухаресті.
За підсумками цього миру формальною переможницею оголошена Болгарія. Переділу кордонів не було, проте де-факто об’єднання Болгарії з Східною Румелією таки визнано.
Третя індо-пакистанська війна (13 днів)
У 1971 році Індія втрутилася у громадянську війну в Пакистані. Тоді Пакистан був розділений на дві частини, західну і східну. Жителі Східного Пакистану претендували на незалежність, обстановка там була важкою. Безліч біженців заповнили Індію.
Індія була зацікавлена в ослабленні давнього супротивника – Пакистану, і прем’єр Індіра Ганді віддала розпорядження про введення військ. За неповні два тижні бойових дій індійські війська домоглися запланованих цілей, а Східний Пакистан отримав статус незалежної держави (нині – Бангладеш).
Шестиденна війна
6 червня 1967 року розгорнувся один із численних арабо-ізраїльських конфліктів на Близькому Сході. Він отримав назву Шестиденної війни й став найдраматичнішим у новітній історії Близького Сходу. Формально бойові дії почав Ізраїль, оскільки першим наніс повітряний удар по Єгипту. Однак ще за місяць до цього єгипетський лідер Гамаль Абдель Насер публічно закликав знищити євреїв як націю, а всього проти маленької країни об’єдналися 7 держав.
Ізраїль завдав потужного удару на випередження по єгипетських аеродромах і пішов у наступ. За шість днів упевнених атак Ізраїль зайняв весь Синайський півострів, Юдею та Самарію, Голанські висоти і Сектор Газа. Крім того, захопив територію Східного Єрусалиму з його святинями – зокрема, Стіною плачу.
Під час цієї війни Ізраїль втратив 679 осіб убитими, 61 танк, 48 літаків. Арабська сторона втратила близько 70 000 осіб убитими та величезну кількість військової техніки.
Футбольна війна (6 днів)
Сальвадор і Гондурас розпочали війну після відбіркового матчу за право виходу на Чемпіонат світу з футболу. Сусіди й давні суперники, жителі обох країн були підігріті складними територіальними відносинами. У місті Тегусігальпа в Гондурасі, де проходили матчі, сталися масові заворушення і жорстокі бійки між уболівальниками двох країн.
Інцидент, що спровокував відверті військові дії і дав війні назву, відбувся у червні 1969 року в Сан-Сальвадорі. Протягом місяця футбольні команди сусідніх країн повинні були зіграти три матчі за вихід до фінального турніру Чемпіонату світу з футболу 1970-го. Уболівальники бешкетували ще під час першого матчу в Тегусігальпі, але під час другого матчу в Сан-Сальвадорі вони набули загрозливого розмаху. У Сальвадорі побили гондураських футболістів і вболівальників, розлючений натовп спалював гондураські прапори; у відповідь Гондурасом прокотилася хвиля нападів на сальвадорців, жертвами якої навіть стали двоє сальвадорських віцеконсулів. Унаслідок нападів загинула та була поранена невизначена кількість сальвадорців, десятки тисяч змушено тікали з країни. Емоції розпалилися вкрай, у пресі обох країн почалася справжня істерія. 27 червня 1969-го Гондурас розірвав із Сальвадором дипломатичні відносини.
У результаті 14 липня 1969 року на кордоні двох країн стався перший бойовий конфлікт. Крім того, країни збивали літаки один одного, відбулося кілька бомбардувань і Сальвадора, і Гондурасу, йшли запеклі наземні бої. 18 липня сторони погодилися на переговори. До 20 липня бойові дії повністю припинилися.
Обидві сторони сильно постраждали у війні, економіці Сальвадора і Гондурасу завдано величезної шкоди. Загинули люди, причому більшість – мирні жителі. Втрати в цій війні не підраховані, називають цифри від 2000 до 6000 загиблих сумарно по обидва боки.
Агашерська війна (6 днів)
Цей конфлікт відомий також як «Різдвяна війна», яка розгорілася через частину прикордонної території між двома державами, Малі й Буркіна-Фасо. Багата на природний газ і мінералами Агашерська смуга була потрібна обом державам.
Суперечка перейшла в гостру фазу, коли наприкінці 1974-го новий лідер Буркіна-Фасо вирішив покласти край поділу важливих ресурсів. 25 грудня армія Малі розпочала наступ на Агашер. Війська Буркіна-Фасо стали контратакувати, але несли великі втрати. Прийти до переговорів і зупинити вогонь вдалося лише до 30 грудня. Сторони обмінялися полоненими, підрахували вбитих (близько 300 осіб), однак поділити Агашер не змогли. Через рік суд ООН постановив поділити спірну територію рівно навпіл.
Єгипетсько-лівійська війна (4 дні)
Конфлікт між Єгиптом і Лівією у1977 році тривав лише кілька днів і не приніс змін – після закінчення військових дій обидві держави залишилися «при своєму». Друг Радянського Союзу, лівійський лідер Муаммар Каддафі, ініціював марші протесту проти партнерських відносин Єгипту зі Сполученими Штатами й спробою налагодити діалог із Ізраїлем. Акція закінчилася арештом кількох лівійців на суміжних територіях. Конфлікт швидко переріс у бойові дії. Єгипет звинуватив Лівію в захопленні полонених на єгипетській території, на що Лівія відповіла такими ж звинуваченнями. 20 липня почалися перші бої, проведено бомбові удари по військових об’єктах із обох сторін. Коротка війна завершилася 25 липня, коли завдяки втручанню президента Алжиру уклали мир.
За чотири дні Лівія і Єгипет провели кілька танкових та повітряних боїв, дві дивізії єгиптян зайняли лівійське місто Мусаїд. Зрештою бойові дії припиналися і за посередництва третіх осіб встановлений мир. Кордони держав не змінилися і принципових домовленостей досягнуто не було.
Вторгнення США в Гренаду (3 дні)
Операцію під кодовою назвою «Спалах люті» США розпочали 25 жовтня 1983 року. Офіційним приводом для початку війни стало «відновлення стабільності в регіоні й захист американських громадян».
Гренада – маленький острів у Карибському басейні, в основному його населення складається з темношкірих християн. Острів колонізований спочатку Францією, потім Великою Британією, а у 1974 році отримав незалежність.
До 1983 року на Гренаді перемогли комуністичні настрої, держава подружилася з Радянським Союзом і в США злякалися повторення кубинського сценарію. Коли в уряді Гренади стався переворот і владу захопили марксисти, США ропочало вторгнення.
Операція обійшлася малими жертвами: з обох сторін втрати не перевищували ста осіб. Однак інфраструктура на Гренаді серйозно постраждала. Через місяць США виплатили Гренаді 110 млн доларів компенсації, а на місцевих виборах перемогла партія консерваторів.
Португало-індійська війна (36 годин)
В історіографії цей конфлікт носить назву Індійської анексії Гоа. Війна була акцією, яку ініціювала індійська сторона. В середині грудня 1961 року Індія провела масоване військове вторгнення у португальську колонію на півдні півострова Індостан.
Бойові дії тривали 2 дні й велися з трьох сторін – територію бомбили з повітря, у затоці Мормуган три індійські фрегати розбили нечисленний португальський флот, а на землі в Гоа вторглися кілька дивізій.
Короткий конфлікт викликав різну реакцію в світі: від схвалення до засудження. В Індії акція розглядалася як звільнення історичної індійської території, тоді як португальці дивилися на неї, як на агресію проти національної території. Під час боїв загинули 22 індійці й 30 португальців. Португалія офіційно капітулювала 19 грудня 1961 року, через півтори доби після початку війни.
Англо-занзібарська війна (38 хвилин)
Вторгнення імперських військ на територію занзібарського султанату відбулося 27 серпня 1896 року. Війна тривала всього 38 хвилин, увійшла до Книги рекордів Гіннесса як найкоротша війна за всю історію людства.
Великій Британії не сподобався новий правитель країни, який захопив владу після смерті двоюрідного брата.
Імперія зажадала передати повноваження англійської протеже Хамуд бін Мухаммеда. Надійшла відмова, і вранці 27 серпня 1896 року британська ескадра підійшла до берега острова і стала чекати. О 9.00 минав термін висунутого Британією ультиматуму: або влада здає свої повноваження, або кораблі розпочнуть обстрілювати палац. Узурпатор, який захопив із невеликою армією султанську резиденцію, відповів відмовою.
На стороні Англії було 5 кораблів і близько 500 моряків. У султана Занзібару – 1 яхта з дрібнокаліберною зброєю «Глазго», одна гармата біля палацу, кілька кулеметів і 2800 солдатів на березі.
Два крейсери й три канонерські човни відкрили вогонь хвилина в хвилину після закінчення терміну. Після першого ж пострілу англійців була знищена гармата на березі, а з одного залпу потоплена яхта «Глазго».
Єдиний корабель Занзібарського флоту було потоплено, султанський палац перетворився у палаючі руїни. Новоявлений султан Занзібару втік, а на напівзруйнованому палаці залишився майоріти прапор країни. Зрештою прицільним пострілом його збив британський адмірал. Падіння прапора за міжнародними нормами означає капітуляцію. Англійці розцінили це як знак про капітуляцію і почали висадку десанту, практично без опору зайнявши руїни палацу.
Всього загинуло близько 570 осіб зі сторони Занзібару, а з британської легке поранення дістав один молодший офіцер.
Весь конфлікт тривав 38 хвилин – від першого пострілу до збитого прапора. Для африканської історії цей епізод вважається не стільки комічним, скільки глибоко трагічним – у цій мікровійні загинуло 570 осіб, всі вони були громадянами Занзібару.
Експерти-історики досі сперечаються, скільки тривала найкоротша війна в історії. Деякі фахівці стверджують, що конфлікт тривав тридцять вісім хвилин, інші дотримуються точки зору, що війна тривала трохи більше п’ятдесяти хвилин. Однак більшість істориків дотримуються класичної версії про тривалість конфлікту, стверджуючи, що він почався о 09:02 ранку і був закінчений в 09:40 за східно-африканського часу. Дане військове зіткнення було внесено до книги рекордів Гіннеса завдяки своїй швидкоплинності.
На жаль, тривалість війни ніяк не пов’язана ні з її кровопролиттями, втратами, ні з тим, як вона в подальшому вплине на життя всередині тої чи іншої держави і в усьому світі. Однак війна – це завжди трагедія для суспільства, яка залишає незагойні рубці в історії кожної людини, країни, культурі та свідомості людей.
Підготував Назар Волошин
peredplata
