Історія херсонського “Олега Кошового”, якого буковинські повстанці залучали до підпільної роботи, бо не знали, що він здав органам українське молодіжне націоналістичне підпілля Херсонщини

Нині увага усіх українців прикута до Херсону. Відтак цікаві і кожні навіть найменші факти які пов’язують два регіони, Буковину та Херсонщину.

У поле зору дослідника діяльності опору ОУН-УПА на території Буковини Василя Мустеци випадково потрапив документ про одного мешканця Херсонщини, якого доля занесла на Буковину, а точніше на Путильщину. Оскільки йдеться про довідку Управління МГБ Херсонської області, яка зберігалася в Києві у справі з іншими документами з Херсону, то й на очі документ потрапив чисто випадково.

У документі доля людини, яка поєднала одразу цілу низку історичних подій та тенденцій як Херсонщини, так і Буковини.

Отже, в вересні 1947 року Херсонський обласний комітет комсомолу направив на роботу в Чернівецьку область молодого комсомольця із Олешок (на той час Цюрупинськ) Олександра Фоміна, де його направили в Путильський район працювати відповідальним секретарем редакції районного пропагандистського листка «Зоря Карпат».

Фомін приступив до роботи, опублікував кілька матеріалів про життя комсомольців та радянських активістів у Путилі.

Проте у травні через складні життєві обставини самовільно пішов з роботи, за що був засуджений на 4 місяці примусових робіт та виключений із комсомолу.

Через деякий час місцеві повстанці, побачивши, що радянська влада його образила, намагалися залучити його до підпільної роботи, почали «обробляти його в націоналістичному дусі, доводячи необхідність боротьби за Самостійну Україну».

Фомін вдав, ніби зацікавився, та виявив в Путилі цілу групу «активних націоналістів», про що негайно листом доповів секретарю Путильського райкому партії та згодом дав розлогі відомості на допиті в райвідділі МГБ.

Після цього попросився та виїхав назад в Олешки (Цюрупінськ).

А під час війни Фомін, якому було 14 років, із своїх однолітків сформував групу, яка займалась випуском та поширенням антифашистських листівок, був заарештований німецькою поліцією та три місяці перебував під слідством. Проте німці нічого не довели і з-під варти звільнили.

За свідченнями Фоміна, в період німецької окупації на Херсонщині існувала українська молодіжна націоналістична організація, яку очолював Ріцик Ойрот Рафаїлович. Ріцик пропонував одному із учасників групи Фоміна об’єднатись в одну організацію, боротися проти німців і радянської влади за «Самостійну Україну».

Проте Фомін не погодився і заборонив учасникам своєї групи спілкуватись з «націоналістами».

Після нової окупації Херсонщини Радянською Армією Фомін в 15-річному віці добровольцем іде на фронт, поступив  козачий полк, пройшов до кінця війни, отримав три поранення та урядові нагороди за мужність в боях.

Така собі херсонська «Молода гвардія» та усі радянські байки в  одному флаконі. І не повірив би в цю історію, якби не серйозні підписи під документом і нібито серйозну структуру, яка про це пише.

А така детальна довідка була підготовлена, оскільки Фоміна МГБ планувало в травні 1949 року завербувати в якості агента та направити на виявлення і розробку учасників ОУН, які залишилися в Цюрупінську (Олешках) та їх зв’язки з повстанцями на Західній Україні.

Може з часом віднайду більше документів, які проллють світло на історію Олександра Фоміна. Прізвища буковинських повстанців, які з ним контактували, зазначені, говориться також і про арешт керівника молодіжного націоналістичного підпілля Херсонщини. А може і дослідники з Херсонщини допоможуть. 

Аби вже швидше остаточне звільнення.

 

 Василь МУСТЕЦА

peredplata